Рабині, гей!
З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.
Рабиня Що, владарю?
Деїфоб Та що се,
невже моя сестра служниць не має,
що й не докличешся нікого?
Рабиня Вжеж,
пророчиця рабинь всіх розпустила,
казала: годі вже тих царських звичок,
час привикати без рабинь до праці,
бо хутко здасться.
Деїфоб От нові ще примхи!
А ти чия?
Рабиня Царівни Поліксени.
Деїфоб Ну, все одно, піди поклич сестру.
Рабиня Котору? Поліксену?
Деїфоб Ні, Кассандру,
та хутко.
Рабиня ( йде воркотячи )
Хутко! бач, який швидкий.
Старі вже ноги в мене, де тут хутко…
(На порозі.)
Та он вона й сама… Царівно, швидше –
там братик дожидається…
(Виходить.)
Кассандра ( з кужілкою за поясом і з веретеном іде, прядучи )
Вітаю.
Деїфоб І що ти справді вигадала, сестро?
Рабинь всіх розпустила, а сама
кужілки з рук не випускаєш.
Кассандра Брате,
воно завчасу краще привикати
до неминучого.
Деїфоб Се рабська мова!
Царівна так би не сказала зроду.
Кассандра А що ж казати?
Деїфоб «Або царювати,
або загинути!»
Кассандра Ми всі загинем,
та не царюючи.
Деїфоб Дай спокій, сестро,
і не частуй мене пророкуванням.
Се чисте горе: брат – пророк, сестра –
пророчиця, нема де проступити
у власнім домі за віщунством рідних.
Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,
казати правду, дівчині се личить
далеко краще, ніж пророча мова.
Отож пряди й не пророкуй.
Кассандра Я, брате,
сама б радніша прясти білу вовну,
ніж віщувати всім нам чорну долю.
Деїфоб Пряди, пряди – ниток багато білих
зарученій потрібно на весілля,
на шлюбні шати й на дари для гостей.
Кассандра Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,
та шкода, що не в пору й не до речі.
(Ображена одвертається.)
Деїфоб I в пору, і до речі. Я, сестрице,
не звик даремне марнувати мову.
Якщо кажу, то, значить, варто слухать,
а ти хоч і віщунка, та сама
своєї долі, видно, не вгадаєш,
то я тобі скажу: ми заручили
тебе оце тепер за Ономая,
царя лідійського.
Кассандра Зарані, брате,
говориш ти мені: «Ми заручили»,
бо ще ж я не рабиня поки що
і маю власну волю.
Деїфоб Ні, Кассандро,
бо кожна дівчина, чи то рабиня,
чи то царівна, слухає родини.
Кассандра Я, брате, й не рабиня, й не царівна,
а більше й менше, ніж вони обидві.
Деїфоб Я не для загадок прийшов сюди,
не для пустих розмов. Кажу виразно,
що ти заручена. Цар Ономай
тебе собі жадає в надгороду
за спілку й поміч проти ворогів.
Хвалився він, що піде в бій сьогодні,
і всіх своїх лідійців поведе,
і що не зайде сонце, як вже буде
розбите впень усе вороже військо.
«Коли се правда, – ми сказали, – завтра
ти поведеш Кассандру до намету».
Кассандра Хіба що так! «Коли се правда…» Власне,
що се неправда.
Деїфоб Я не сподівався,
що ти, троянка і дочка Пріама,
так самолюбно можеш відрікатись
подать рятунок Трої і родині.
Атрідова дочка була величніш,
недарма еллінки проти троянок
так величаються, бо вийшла з них
славутня Іфігенія, що радо
життя своє дівоче положила
за славу рідного народу.
Кассандра Брате,
не знаєш ти ціни жіночим жертвам,
а я тобі кажу: з усіх жінок
славутня Іфігенія зложила
ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.
Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертов
зложили ті жінки, що не лишили
імення по собі! Якби схотів ти
від мене жертви крові, певне б, я
її здолала дати, але сеї –
не можу, брате, я не героїня.
Деїфоб Так, я се бачу, ти сестра Паріса,
але не Гектора. Наш Гектор міг
життя віддати, жінку залишити,
осиротити сина для рятунку
або для честі Трої. А Паріс
готовий для Гелени загубити
весь рідний край. Отак і ти, Кассандро,
для тіні млявого свого Долона,
хоч сам він був зрадливий проти тебе,
готова всіх нас утопити.
Кассандра Брате!
Не ображай загубленої тіні!
Ти кажеш, млявий був Долон, зрадливий?
Чому ж той млявий та пішов на згубу,
на смерть видиму в той час, як ніхто
з моїх братів-героїв не одваживсь?
Либонь, тому, що Гектор вже був мертвий,
а Деїфоб одважний тільки словом.
Деїфоб Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро,
ще молода, щоб старшого судити.
Кассандра Над всіх старших найстарша Правда , брате.
На ймення правди, я тебе питаю,
за що ти тінь Долонову образив,
за що героя ти назвав зрадливим,
героя, що за рідний край загинув?
Читать дальше