Леся Українка - Кращі твори (збірник)

Рабині, гей!

З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.

Рабиня Що, владарю?

Деїфоб Та що се,

невже моя сестра служниць не має,

що й не докличешся нікого?

Рабиня Вжеж,

пророчиця рабинь всіх розпустила,

казала: годі вже тих царських звичок,

час привикати без рабинь до праці,

бо хутко здасться.

Деїфоб От нові ще примхи!

А ти чия?

Рабиня Царівни Поліксени.

Деїфоб Ну, все одно, піди поклич сестру.

Рабиня Котору? Поліксену?

Деїфоб Ні, Кассандру,

та хутко.

Рабиня ( йде воркотячи )

Хутко! бач, який швидкий.

Старі вже ноги в мене, де тут хутко…

(На порозі.)

Та он вона й сама… Царівно, швидше –

там братик дожидається…

(Виходить.)

Кассандра ( з кужілкою за поясом і з веретеном іде, прядучи )

Вітаю.

Деїфоб І що ти справді вигадала, сестро?

Рабинь всіх розпустила, а сама

кужілки з рук не випускаєш.

Кассандра Брате,

воно завчасу краще привикати

до неминучого.

Деїфоб Се рабська мова!

Царівна так би не сказала зроду.

Кассандра А що ж казати?

Деїфоб «Або царювати,

або загинути!»

Кассандра Ми всі загинем,

та не царюючи.

Деїфоб Дай спокій, сестро,

і не частуй мене пророкуванням.

Се чисте горе: брат – пророк, сестра –

пророчиця, нема де проступити

у власнім домі за віщунством рідних.

Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,

казати правду, дівчині се личить

далеко краще, ніж пророча мова.

Отож пряди й не пророкуй.

Кассандра Я, брате,

сама б радніша прясти білу вовну,

ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб Пряди, пряди – ниток багато білих

зарученій потрібно на весілля,

на шлюбні шати й на дари для гостей.

Кассандра Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,

та шкода, що не в пору й не до речі.

(Ображена одвертається.)

Деїфоб I в пору, і до речі. Я, сестрице,

не звик даремне марнувати мову.

Якщо кажу, то, значить, варто слухать,

а ти хоч і віщунка, та сама

своєї долі, видно, не вгадаєш,

то я тобі скажу: ми заручили

тебе оце тепер за Ономая,

царя лідійського.

Кассандра Зарані, брате,

говориш ти мені: «Ми заручили»,

бо ще ж я не рабиня поки що

і маю власну волю.

Деїфоб Ні, Кассандро,

бо кожна дівчина, чи то рабиня,

чи то царівна, слухає родини.

Кассандра Я, брате, й не рабиня, й не царівна,

а більше й менше, ніж вони обидві.

Деїфоб Я не для загадок прийшов сюди,

не для пустих розмов. Кажу виразно,

що ти заручена. Цар Ономай

тебе собі жадає в надгороду

за спілку й поміч проти ворогів.

Хвалився він, що піде в бій сьогодні,

і всіх своїх лідійців поведе,

і що не зайде сонце, як вже буде

розбите впень усе вороже військо.

«Коли се правда, – ми сказали, – завтра

ти поведеш Кассандру до намету».

Кассандра Хіба що так! «Коли се правда…» Власне,

що се неправда.

Деїфоб Я не сподівався,

що ти, троянка і дочка Пріама,

так самолюбно можеш відрікатись

подать рятунок Трої і родині.

Атрідова дочка була величніш,

недарма еллінки проти троянок

так величаються, бо вийшла з них

славутня Іфігенія, що радо

життя своє дівоче положила

за славу рідного народу.

Кассандра Брате,

не знаєш ти ціни жіночим жертвам,

а я тобі кажу: з усіх жінок

славутня Іфігенія зложила

ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.

Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертов

зложили ті жінки, що не лишили

імення по собі! Якби схотів ти

від мене жертви крові, певне б, я

її здолала дати, але сеї –

не можу, брате, я не героїня.

Деїфоб Так, я се бачу, ти сестра Паріса,

але не Гектора. Наш Гектор міг

життя віддати, жінку залишити,

осиротити сина для рятунку

або для честі Трої. А Паріс

готовий для Гелени загубити

весь рідний край. Отак і ти, Кассандро,

для тіні млявого свого Долона,

хоч сам він був зрадливий проти тебе,

готова всіх нас утопити.

Кассандра Брате!

Не ображай загубленої тіні!

Ти кажеш, млявий був Долон, зрадливий?

Чому ж той млявий та пішов на згубу,

на смерть видиму в той час, як ніхто

з моїх братів-героїв не одваживсь?

Либонь, тому, що Гектор вже був мертвий,

а Деїфоб одважний тільки словом.

Деїфоб Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро,

ще молода, щоб старшого судити.

Кассандра Над всіх старших найстарша Правда , брате.

На ймення правди, я тебе питаю,

за що ти тінь Долонову образив,

за що героя ти назвав зрадливим,

героя, що за рідний край загинув?