Деїфоб А я дивуюся з твого вагання.
Адже могла колись ти ціле військо
людей невинних одіслать на страту
єдиним словом, – і не жаль було.
Так що ж тобі якийсь один чужинець?
Невже він ласку заслужив у тебе
заступництвом єдиним за троянця
єдиного? Адже лідійське військо
бажало врятувати цілу Трою
і то від тебе ласки не зазнало.
Кассандра ( з розпачливим поривом здіймає вгору меч над Сіноном, але рука їй затремтіла, і вона повагом спускає меч, не зачепивши Сінона )
Ти одібрав мені остатню силу
тим спогадом… Пролита марне кров
волає до богів супроти мене…
Багряна хмара насува на очі,
на розум мій… Ох, непрозора хмара!
(Меч випадає їй з рук.)
Рука моя зов’яла… серце всохло…
тьма… тьма…
(Хитається і падає на руки Геленові.)
Гелен Вона зомліла! Поможіте,
троянки-сестри!
Троянки несуть Кассандру в глибину храму.
Гелен ( до Сінона )
Елліне, ти вільний,
бо не хотять боги твоєї смерті.
Сінон відходить і, змішавшись в юрбу троянців, іде до царського двору. Тим часом у Скейську браму вводять великого дерев’яного коня і з радісним гуканням тягнуть його глибиною сцени теж до царського двору.
Деїфоб ( визначає місце сторожі )
Ти будь отут.
(Показуючи на браму царського двору)
Ти коло брами стій.
(Показує на Скейську браму)
А ти при храмі. Ти ходи навколо,
меч наготові. Ти на мурі стань
і сурму щоб у руках держав. Пильнуйте!
(Хоче йти.)
З храму находять троянки і йдуть за сцену.
Кассандра ( знов стає на дверях храмових, держачись за одвірок. Несміливо )
Зостанься, брате.
Деїфоб Я пришлю Паріса.
Я старший брат, без мене не годиться
на бенкеті. Ладу не дасть без мене
наш батько – він уже недобачає,
образити чиюсь повагу може,
частуючи недбало найстаріших.
Кассандра Нехай Паріс на бенкеті лишиться.
Деїфоб Ти, сестро, мов забула всі звичаї!
Кассандра При надзвичайному нема звичаїв.
Деїфоб Та що ж тут надзвичайного такого?
І дурень може на сторожу стати.
Кассандра Допильнувать розумний тільки здатен.
Деїфоб Тут ти, розумна, будеш.
Кассандра ( пригноблена )
Я безсила.
Деїфоб Так, на діла немає в тебе сили,
а на словах ти справжня амазонка!
(Зневажливо одвертається від неї і йде геть.)
Кассандра іде в глибину храму, стає коло Палладіона, обіймає ноги статуї і ховає обличчя в її шаті.
VIII
Той самий майдан. Вечоріє. Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють різко, як в холодні вітряні ночі. На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скейської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі. Всі узброєні, як на війну.
Сторожа який час вартує мовчки. З царського двору чутно відгуки музики і веселого бенкетного гомону.
1‑й вартовий ( від Скейської брами )
Ну, свято, братця!
2‑й вартовий ( від Скейської брами )
Та вже так, що свято!
Хто п’є-гуляє, а сторожа стій
і стережи, хтозна-чого й від кого.
3‑й вартовий ( від храму )
Не стало Гектора, не стало й глузду.
О, той не марнував би часу нам,
не збиткувався б над підвладним людом, –
сам був герой, та й іншим ціну знав,
а сі…
4‑й вартовий ( що ходить навколо, наближається до 3‑го і каже нишком )
Ти б трохи обережніш, брате,
бо там Кассандра, їх сестра.
3‑й вартовий
Дарма!
Вона з братами – як вогонь з водою,
така в їх згода.
4‑й вартовий
Все ж одна родина!
3‑й вартовий
Нехай би Гадес їх усіх забрав!
Увірились вони усі троянцям,
а вже найгірш ота зловісна птиця,
(киває на храм)
все лихо з неї!
4‑й вартовий
Цить! Паріс іде!
Від царського двору наближаються Паріс і Сінон.
Паріс ( в святочній барвистій і вишиваній одежі, без зброї, на голові навколо червоного фрігійського шличка трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері )
Ну що? Вартуєте? Брат Деїфоб
мене прислав наглянути. Що ж – пильно,
гаразд вартуєте?
1‑й вартовий ( понуро )
Та вже ж вартуєм.
Паріс Чого ж такі сумні?
1‑й вартовий
Потіхи мало
наголодно й насухо тут стояти
в святковий день.
Паріс Се правда!.. Та пождіть,
ми щось придумаєм…
Кассандра ( з храму )
Пильнуй, стороже!
Паріс ( здригнувся )
Що то таке?
1‑й вартовий
Сестра твоя, Кассандра,
вона пильнує там Палладіона.
Паріс А, от що!
Читать дальше