Леся Українка - Кращі твори (збірник)

Сінон ( співає )

Понад Стіксом каламутним,

понад Летою важкою

ходять лаврами вінчані

тіні наших незабутніх,

та чого ж вони сумні?

Хор Бо у Стіксі каламутнім,

бо у Леті сумовитій

не вино – вода.

Сінон ( співає )

Там у Гадеса в палатах,

перед троном Персефони

поставали в вічній славі

тіні наших оборонців,

та чого ж вони сумні?

Хор Бо у Гадеса в палатах,

перед троном Персефони

не бринять пісні.

1‑й вартовий ( співає грубим голосом і невлад )

Понад берегом Кокіта

ходять смутнії герої,

в’ється дим від наших жертов,

ллється кров від гекатомб,

та чого ж вони сумують?

(Гукає.)

Гей, антистрофу!

Кітарист Одчепись, не хочу!

1‑й вартовий ( співає далі сам )

Бо немає сала-м’яса,

ані ситого стегенця,

тільки дим та кров.

5‑й вартовий

Щось не під лад.

1‑й вартовий

Дарма, аби до речі!

Сінон Сідайте, браття, до вогню хутенько.

Хвала богам, ще ж ми на сьому світі,

ще є вина, пісень, квіток доволі.

1‑й вартовий

Та ще й м’ясця!

(Заходжується коло печива.)

Сінон ( роздає всім вінки, а 1‑му, що порається коло печені, сам насуває вінок на голову )

Налийте ж і мені.

(Йому наливають, він п’є. До 2‑го вартового.)

А ти чому не п’єш? Хіба не смачно?

2‑й вартовий ( нерішучо )

Нема води…

3‑й вартовий

Та нащо там вода?

Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо!

2‑й вартовий

Та чисте дуже в голову вступає…

3‑й вартовий

Іще чого! Ну, то не пий зовсім!

Іди, вартуй, як сказано, на брамі.

2‑й вартовий

Який розумний!

3‑й вартовий

То мовчи та й пий,

коли дають.

2‑й вартовий п’є, фіал знов наповняють, і він переходить з рук у руки.

3‑й вартовий

Ну, що ж один фіал?

Марудно се, черги тієї ждати.

4‑й вартовий ( сміється )

Хіба піди в Кассандри попроси

жертовних чаш. Он там вона, у храмі.

Голос Кассандри ( з храму )

Вартуй, стороже!

1‑й вартовий

Бач, сама озвалась!

Пожди, царівно, хай спечем печеню,

тоді й тобі дамо.

Сміються всі.

3‑й вартовий

Ба, догадався!

(Здіймає з голови шолом, наливає вина й п’є.)

Чим не фіал?

За його прикладом інші роблять так само.

1‑й вартовий

Розумний, що й казати!

Ось і печеня, їжте, милі браття.

(Здіймає один шмат із списа і ділить мечем, кожному по шматочку.)

2‑й вартовий ( їсть )

Сиренька, та дарма, аби гаряча.

Сінон Ось на перчину, трохи посмачи.

2‑й вартовий

Пектиме дуже.

3‑й вартовий

То вином пригасиш, –

амфора не мала!

4‑й вартовий

А як не стане,

добудем другу.

Їдять м’ясо, батуючи мечами, їдять садовину і п’ють шоломами вино, дедалі помітно вино починає їх розбирати. Музики тим часом грають.

2‑й вартовий

Ви б іще співали.

3‑й вартовий

А ти?

2‑й вартовий

Та я за вами, сам не вмію.

Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі, кітарист підхоплює, інші вступають співом.

Над річкою сад-виноград повився,

ой саде-винограде!

Як буде йти до річки Левкотея,

обвий її, мій друже кучерявий…

1‑й вартовий

Ет, се нудна!

Кітарист А ти ж якої хочеш?

1‑й вартовий ( співає без музики, недоладним речитативом )

Жінки гляди не гляди,

не вбережеш, дарма праця,

будь ти хоч богом олімпським,

мов кривоногий Гефест!

(Хитнувшись, спотикається і падає додолу. Мугикає ще разів два, мов пригадуючи.)

Мов кривоногий Гефест… кривоногий Гефест…

(Далі мовкне й засипляє.)

2‑й вартовий

От так весела пісня!

3‑й вартовий

На добраніч!

П’ють далі. Флейтист і кітарист грають тим часом без співів. Дедалі всі, окрім музик, зморені вином, вкладаються долі навколо вогню і засипляють. Сінон теж удає, ніби спить.

Флейтист ( перестає грати )

От і поснули!.. Що його робити?

Кітарист Собі заснути.

Флейтист Ні, ходім на бенкет.

Допивають удвох решту вина і йдуть до царського двору.

На сцені який час тихо, всі сплять, тільки здалека чутно відгуки музик, пісень, гомону веселого.

Голос Кассандри ( з храму )

Чувай, стороже!

Повна тиша. Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо.

Голос Кассандри Гей, чатуй! вартуй!

Сінон зривається, біжить до царського двору і зникає в брамі.

Кассандра ( на дверях храму )

Не спи, стороже!

(Завважає сплячих вартових.)

Пробі, вартові!

(Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити, дехто з них ворушиться, бурмотить щось невиразне, але жоден не має сили прокинутись. Кассандра подається до царського двору, волаючи.)