З кн.: Simmel. Penize v moderni kulture a jine eseje, 16.
Зрештою, і життя Ісуса: цар народився у хліві (Лука, розділ 2), від нього відмовляються саме ті найпалкіші «віруючі» його часу (Матвій 21:45-46), він дружить зі збірниками податків і їсть із проститутками, його сила демонструється в слабкості, а перед воскресінням Бога, тобто найсильнішу істоту на землі, принизливо прибивають до дерева разом зі злочинцями. З цього всього ми процитуємо лише кілька пасажів, які дуже влучно описують ці парадокси: «Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство. Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому» (Матвій 21:31-32). «Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня» (Лука 24:7). «Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!» (Дії 3:15).
Марко 12:42-44: «І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...».
Матвій 22:17-22: «Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли».
Від Івана 2:14.
«І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» (Іван 2:15-16). Ще одна цікавинка, що йдеться про другий відкритий Ісусів почин (після того, як він перетворив воду в вино в Кані Галилейській), як це описує Іван у своєму Євангелії.
Матвій 6:19-21.
Матвій 6:25-34.
1 до Тимофія 6:10.
До євреїв 13:5.
Лука 8:14.
З кн.: Dixit, Nalebuff. Thinking Strategically, 106.
Зрештою, одна з основних тем багатьох п’єс Шекспіра — саме ось таке невелике непорозуміння на початку, яке з часом розростається до велетенських розмірів. Часто його комедії закінчуються тим, що всі один з одного сміються, а трагедії — що всі один одного вбивають.
Вихід 21:23-25: «А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка».
Матвій 5:38-42.
Дотепне спостереження на цю тему можна знайти в Т. Пратчетта та Н. Ґеймана у книзі «Добрі прикмети» (англ. Good Omens): стародавня богиня війни, одна із вершниць Апокаліпсису, у наш час працює військовою репортеркою, і причинні зв’язки розвертаються на 180°. Війни починаються там, куди вона їде. Одна трішечки перекручена розмова з однією стороною, інша, знову трішки зміщена убік, з другою стороною, — і вже починається війна навіть між тими, хто до цього доволі непогано ладнав.
Матвій 5:43-47. Див.: Dixit, Nalebuff. Thinking Strategically, 109.
Матвій 20: 1-16.
«Бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення» (2 до Коринтян 5:19). Цей принцип відомий ще з часів Старого Завіту, як підмічає Павло: «Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!» (До римлян 4:6-8). Зрештою, такі не рахування гріхів мають загальний характер: «Любов не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого... усе зносить ... усе терпить!» (1 до Коринтян 13:4-7). (Усі виділення — авторські).
U2. Stand Up Comedy. Вільний переклад: «Припини допомагати Богу переходити через дорогу, нібито він якась стара жінка».
Яків 4:4.
Повна цитата звучить так: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас. І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі, щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас» (До филип’ян 1:21-26).
Читать дальше