Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

На думку Лоурі, «попередні проекти концепту соціальної чи економічної справедливості знаходимо ще в книзі Старого Завіту Неемія 5:5» (Lowry, Gordon. Ancient and Medieval Economic Ideas and Concepts of Social Justice, 5). Біблійна цитата звучить (Неемія 5:1-8): «І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв. І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо! І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді! І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники. А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим... І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова! А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори. І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова...»

З кн.: Horsley. Covenant Economics, 155.

Лука 12:31-33.

2 до Коринтян 9:6-7.

2 до Коринтян 8:12-15.

1 до Коринтян 16:1-3.

«Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Марко 1:15). Сама ідея Божого Царства — особлива, її дуже складно ідентифікувати: «і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!» (Від Луки 17:21). Дуже точно це передає апокрифне Євангеліє від Томи: «Ісус сказав: Якщо ті, які ведуть вас, говорять вам: Дивіться, царство в небі! Тоді птахи небесні випередять вас. Якщо вони говорять вам, що воно — в морі, тоді риби випередять вас. Але царство усередині вас і поза вами» (третє речення).

Прихід Божого Царства, мабуть, чи не найкраще описує К.С. Льюїс: «Зараз ми на кінці світу, з поганого боку дверей. Ми розпізнаємо ясність і чіткість значення, але це не зробить нас свіжими й чистими. Ми не можемо змішатися з цією прекрасністю. Проте між сторінками Нового Завіту шурхотять звістки, що так не буде вічно. Одного дня, коли Господь захоче, нам буде дозволено увійти» (З кн.: Lewis. The Weight of Glory, 16-17).

Конкретно, напр., у книзі «Сповідь», книга VII.

«Про град Божий», книга 19, розділ 17: «І лише коли досягнемо цього спокою, наше смертне життя поступиться місцем життю вічному, а наше тіло більше не буде цим тваринним тілом, помилки якого — це тягар душі, а наше духовне тіло більше не відчуватиме його бажань». З іншого боку, необхідно також вказати, що в текстах Августина можна відчути прагнення звільнитися від екстремальної форми платонівського й плотіновського дуалізму тіла та душі, у якому тіло не має іншої конотації, окрім негативної. Детальніше та делікатніше розмежування можна знайти в Августина в «Трактуванні до Псалма 142», восьмому вірші. Детальніше див., наприклад, Sipe. Struggling with Flesh: Soul/Body Dualism in Porphyry and Augustine.

З кн.: Falckenberg, Drake, History Of Modern Philosophy, 11.

Попри те, що Фома переймає від Аристотеля більшу частину вчення, проте не робить це тупо й некритично, тому було б великим спрощенням сказати, що томізм представляє всього лиш «переодягнений» чи «перехрещений» аристотелізм. Він цитує Аристотеля, щоб не треба було зайвий раз повторювати вже доведений доказ, а не просто зі сліпої поваги до слів, сказаних Філософом. На відміну від його сучасника Сигера Брабантського, який прислухався до слів, що потрібно «більше піклуватися про те, щоб дізнатися точку зору Філософа, ніж дістатися правди», Фомі справді йшлося про відстоювання правди, а не Аристотеля. Фома ж, навпаки, в певних точках вказує на Аристотелеві хибні аргументи, а в деяких питаннях дотримується думки Августина чи новоплатоніка Діонісія Ареопагіта.

«Правда у тому, що історична церква була спочатку платонівською, аж надто платонівською». З кн.: Chesterton, Gilbert. St. 'täomas Aquinas, 38.

З кн.: Pieper. ТЪomas von Aquin, Leben und Werk, 110.

З кн.: Pieper. ТЬomas von Aquin, Leben und Werk, 128.

Аквінський. Сума проти язичників ІІІ, О.7, частина третя. Логіка Аквінського будується на такому: «Однак з цього стає очевидним, що жодна істота не є злою сама по собі. Адже зло, як вже писалося, — це ніщо інше, ніж позбавленість того, хто ким є і що повинен мати; але все одно ми для всього використовуємо ім'я «зло». Тобто зло — це не якась сутність у речах. Далі: усе має буття відповідно до своєї сутності. Якщо ж має буття, значить, має якесь добро; оскільки якщо добро — це те, чого всі прагнуть, тоді необхідно саме буття називати добром, якщо всі хочуть буття. Ніяка з істот не є злою... І ніщо за своєю сутністю не є злим... Проте все суще своєю поведінкою слідує добро, як ми вже демонстрували (розд. 3). Тобто ніяке суще саме по собі не є злом».