Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Залишається питання, чим же тоді є наші моделі? Вони прагнуть бути правдивими, чи хочуть нам допомогти, чи бути (більшою чи меншою мірою) корисними? Проте як вони хочуть бути нам помічними чи корисними, якщо вони у жодному з контекстів не вважаються правдивими, дійсними?

Див.: Platon. Faidon, 64d.

Там само, 66d.

Див.: Platon. Faidon, 66b.

Там само, 66c.

Там само, 65b-66a.

Там само, 66e-67a.

З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 142.

З кн.: Nelson. Economics as Religion, 105.

Від Ніцше тільки посилювалася критика тоталітаризму, а після Другої світової війни вже стало майже традицією називати Платона батьком тоталітаризму. Див.: К. Поппер, З. Бауман, Й. Габермас, М. Фуко та ін.

Друге життя платонізму, а також тисячі різних способів, як його можна використати, пропонує у своїй книзі Novotny. The Posthumous Life of Plato.

З кн.: Nelson. Economics as Religion, 270. Див.: К. Поппер. Відкрите суспільство та його вороги, 38, 164.

А в першому томі, у дванадцятому розділі «Капіталу» Маркс навіть скаржиться: «Le Platonisme ou va-t-il se nicher!» [Платонізм пустить коріння абсолютно всюди!]. Він говорить про Платона як про людину, що «вбачає у розподілі праці підґрунтя для класового розділення суспільства. Робітник може пристосуватися під свою роботу, але аж ніяк не під роботу робітника». Тому твердженню Платона він наділяє означенням «реакційний утопізм споживацького комунізму аристократичного класу».

З кн.: Lowry. The Economic and Judisprudential Ideas of the Ancient Greeks: Our Heritage from Hellenic Though, 25.

З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 297.

З кн.: Radl. Dejiny filosofie: Starovek a stredovek, 185.

З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 299.

З кн.: Nelson. Reaching for Heaven on Earth, 36.

Там само, 61.

Платон. Політика, 5.

Йдеться про утопію у прямому значенні цього слова. «Утопія» складається з ou (ні) та topos (місце). Це бачення, у якого немає жодного конкретного місця для свого існування, свого наповнення.

«На крок далі пішов Сократ у своїй “Антігоні”. У ній найгіршим вважають того, хто з якоїсь причини не працює на місто з максимальною віддачею, через інтереси колективу не лишається місця на час для себе. “Найгірша” (kakitos) людина — та, що з власного приватного інтересу приховує перед громадою свої вміння. “Поганих” (hoi kakoi) протиставляє всім, хто “бажає місту добра”, так ніби мова йде про два антиподи (Антігона 108-109)». З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 153.

З кн.: Nelson. Economics as Religion, 271.

З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 208-209.

Там само, 211.

Popper Karl. ТЬe Open Society and its Enemies ТЪe High Tide of Prophecy Vol 1. («Прокляття Платона»).

Там само.

Платон. Тімей, 22е-23Ь.

Campbell. Myths to Live by, 72.

Платон. Тімей, 23с.

В іншому місці Платон пише: «...старі люди, які були кращими за нас й жили ближче до богів» (Платон. Філеб, 16^.).

«Адже, по-перше, всі пам’ятають лише про один світовий потоп, хоча насправді їх було більше». Див.: Платон. Тімей.

Книга Буття 19:16-17: «Ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути». Схожу тему знайдемо також у попередженні Ісуса (Матвія 24:15-16): «Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають». (В обох випадках курсивне виділення — автора).

З кн.: Nussbaum. The Fragility of Goodness, 506.

Аристотель. Метафізика, 1025b25.

Nussbaum. The Fragility of Goodness, 506.

Там само.

Аристотель. Нікомахова етика, пер. В. Ставнюк. — Київ: Аквілон-Плюс, 2002. — 1094b3.

Там само, 1113a16.

Під поняттям етика ми розуміємо етику, що ґрунтується на чеснотах (тобто не на обов’язках, вигоді, зиску чи розрахунку корисності результату). Більше про це див.: Макінтайр. Втрата доброчесності. Макінтайр був спершу аристотелівцем, проте пізніше став томістом, який, за його ж словами, був «кращим аристотелівцем, ніж сам Аристотель». (MacIntyre. After Virtue. Х.). Основоположником етики доброчесності був Платон, проте Аристотель зробив з неї науку. Етика доброчесності була домінантною етичною школою нашої цивілізації аж до доби Просвітництва, коли її частково замінили утилітаризм чи Кантова деонтологія (мораль, що ґрунтується на обов’язку, на добрих намірах, дотримуванні правил).