Леся Українка - Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)

все озеро гнилим торiшнiм листом!

Русалка Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!

( Зникає в озерi. )

Лiсовик, щось воркочучи, закурює люльку, сiвши на заваленому деревi. З очеретiв чутно голос сопiлки ( мелодiї № 1, 2, 3, 4 ) , нiжний, кучерявий, i як вiн розвивається, так розвивається все в лiсi. Спочатку на вербi та вiльхах замайорiли сережки, потiм береза листом залепетала. На озерi розкрились лiлеї бiлi i зазолотiли квiтки на лататтi. Дика рожа появляє нiжнi пуп’янки.

З-за стовбура старої розщепленої верби, пiвусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах.

Мавка Ох, як я довго спала!

Лісовик Довго, дочко!

Вже й сон-трава перецвiтати стала.

От-от зозулька маслечко сколотить,

в червонi черевички убереться

i людям одмiрятиме лiта.

Вже з вирiю поприлiтали гостi.

Он жовтими пушинками вже плавлють

на чистiм плесi каченятка дикi.

Мавка А хто мене збудив?

Лісовик Либонь, весна.

Мавка Весна ще так нiколи не спiвала,

як отепер. Чи то менi так снилось?

Лукаш знов грає ( мелодiя № 5 ).

Нi… стiй… Ба! чуєш?.. То весна спiває?

Лукаш грає мелодiю № 5, тiльки ближче.

Лісовик Та нi, то хлопець на сопiлцi грає.

Мавка Який? Невже се «Той, що греблi рве»?

От я не сподiвалася вiд нього!

Лісовик Нi, людський хлопець, дядька Лева небiж,

Лукаш на ймення.

Мавка Я його не знаю.

Лісовик Бо вiн уперше тута. Вiн здалека,

не з сих лiсiв, а з тих борiв соснових,

де наша баба любить зимувати;

осиротiв вiн з матiр’ю-вдовою,

то дядько Лев прийняв обох до себе…

Мавка Хотiла б я побачити його.

Лісовик Та нащо вiн тобi?

Мавка Вiн, певне, гарний!

Лісовик Не задивляйся ти на хлопцiв людських.

Се лiсовим дiвчатам небезпечно…

Мавка Який-бо ти, дiдусю, став суворий!

Се ти мене отак держати будеш,

як Водяник Русалку?

Лісовик Нi, дитинко,

я не держу тебе. То Водяник

в драговинi цупкiй привик одвiку

усе живе засмоктувати. Я

звик волю шанувати. Грайся з вiтром,

жартуй iз Перелесником, як хочеш,

всю силу лiсову i водяну,

гiрську й повiтряну приваб до себе,

але минай людськi стежки, дитино,

бо там не ходить воля, – там журá

тягар свiй носить. Обминай їх, доню:

раз тiльки ступиш – i пропала воля!

Мавка ( смiється )

Ну, як-таки щоб воля – та пропала?

Се так колись i вiтер пропаде!

Лiсовик хоче щось вiдмовити, але виходить Лукаш iз сопiлкою.

Лiсовик i Мавка ховаються.

Лукаш хоче надрiзати ножем березу, щоб сточити сiк, Мавка кидається i хапає його за руку.

Мавка Не руш! не руш! не рiж! не убивай!

Лукаш Та що ти, дiвчино? Чи я розбiйник?

Я тiльки хтiв собi вточити соку

з берези.

Мавка Не точи! Се кров її.

Не пий же кровi з сестроньки моєї!

Лукаш Березу ти сестрою називаєш?

Хто ж ти така?

Мавка Я – Мавка лiсова.

Лукаш ( не так здивовано, як уважно придивляється до неї )

А, от ти хто! Я вiд старих людей

про мавок чув не раз, але ще зроду

не бачив сам.

Мавка А бачити хотiв?

Лукаш Чому ж би нi?.. Що ж, ти зовсiм така,

як дiвчина… ба нi, хутчiй як панна,

бо й руки бiлi, i сама тоненька,

i якось так убрана не по-наськи…

А чом же в тебе очi не зеленi?

( Придивляється. )

Та нi, тепер зеленi… а були,

як небо, синi… О! тепер вже сивi,

як тая хмара… нi, здається, чорнi

чи, може, карi… ти таки дивнá!

Мавка ( усмiхаючись )

Чи гарна ж я тобi?

Лукаш ( соромлячись )

Хiба я знаю?

Мавка ( смiючись )

А хто ж те знає?

Лукаш ( зовсiм засоромлений )

Ет, таке питаєш!..

Мавка ( щиро дивуючись )

Чому ж сього не можна запитати?

Он бачиш, там питає дика рожа:

«Чи я хороша?»

А ясень їй киває в верховiттi:

«Найкраща в свiтi!»

Лукаш А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав – дерево нiме, та й годi.

Мавка Нiмого в лiсi в нас нема нiчого.

Лукаш Чи то ти все отак сидиш у лiсi?

Мавка Я зроду не виходила ще з нього.

Лукаш А ти давно живеш на свiтi?

Мавка Справдi,

нiколи я не думала про те…

( Задумується. )

Менi здається, що жила я завжди…

Лукаш I все така була, як от тепер?

Мавка Здається, все така…

Лукаш А хто ж твiй рiд?

чи ти його зовсiм не маєш?

Мавка Маю.

Є Лiсовик, я зву його «дiдусю»,

а вiн мене – «дитинко» або «доню».

Лукаш То хто ж вiн – дiд чи батько?

Мавка Я не знаю.

Хiба не все одно?

Лукаш ( смiється )

Ну та й чуднi ви