Леся Українка - Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)

Здесь есть возможность читать онлайн «Леся Українка - Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Жанр: foreign_dramaturgy, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник): краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Лариса Петрівна Косач (Квітка), відома читачам як Леся Українка, народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Мати Лесі Українки – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, українська письменниця (псевдонім – Олена Пчілка).
З дитинства Леся кохалася в народних піснях і казках, у чотири роки вже читала, у п’ять – грала на фортепіано і пробувала творити власну музику. За сприяння матері у 1884 році у львівському журналі «Зоря» з’явилася перша Лесина публікація – вірш «Конвалія». У березні 1893 року у Львові вийшла перша збірка – «На крилах пісень». Схвальну рецензію на книгу написав О. Маковей, визначивши провідні мотиви творчості поетеси: «Перший – то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю, другий – то культ природи, а третій – то культ України і світове горе». Після того Леся Українка написала понад сотню віршів, половина з яких за її життя не була надрукована…»

Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник) — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

щоб не відгризли чуба.

Ото розмова люба!

Русалка ( підпливає близенько, хапає за руки, заглядає в вічі )

Вже й розгнівився?

( Лукаво. )

А я щось знаю, любчику,

хороший душогубчику!

( Тихо сміється, він бентежиться. )

Де ти барився?

Ти водяну царівну

зміняв на мельниківну!

Зимові – довгі ночі,

а в дівки гарні очі, –

недарма паничі

їй носять дукачі!

( Свариться пальцем на нього і дрібно сміється. )

Добре я бачу

твою ледачу вдачу,

та я тобі пробачу,

бо я ж тебе люблю!

( З жартівливим пафосом. )

На цілу довгу мить тобі я буду вірна,

хвилину буду я ласкава і покірна,

а зраду потоплю!

Вода ж не держить сліду

від рана до обіду,

так, як твоя люба,

або моя журба!

«Той, що греблі рве» ( поривчасто простягає їй обидві руки )

Ну, мир миром!

Поплинем понад виром!

Русалка ( береться з ним за руки і прудко кружляє )

На виру-вирочку,

на жовтому пісочку,

в перловому віночку

зав’юся у таночку!

Ух! Ух!

Ухкають, бризкають, плещуть. Вода б’ється в береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з очеретів.

Водяник ( Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок. Голос глухий, але дужий .)

Хто тут бентежить наші тихі води?

Русалка з своєю парою спиняються і кидаються врозтіч.

Стидайся, дочко! Водяній царівні

танки заводити з чужинцем?! Сором!

Русалка Він, батьку, не чужий. Ти не пізнав?

Се ж «Той, що греблі рве»!

Водяник Та знаю, знаю!

Нерідний він, хоч водяного роду.

Зрадлива і лукава в нього вдача.

Навесні він нуртує, грає, рве,

зриває з озера вінок розкішний,

що цілий рік викохують русалки,

лякає птицю мудру, сторожку,

вербі-вдовиці корінь підриває

і бідним сиротятам-потерчатам

каганчики водою заливає,

псує мої рівненькі береги

і старощам моїм спокій руйнує.

А влітку де він? Де тоді гасає,

коли жадібне сонце воду п’є

із келиха мого, мов гриф неситий,

коли від спраги никне очерет,

зоставшися на березі сухому,

коли, вмираючи, лілеї клонять

до теплої води голівки в’ялі?

Де він тоді?

Під час сеї мови «Той, що греблі рве» нишком киває Русалці, ваблячи її втекти з ним по лісовому струмку.

«Той, що греблі рве» ( з укритою насмішкою )

Тоді я в морі, діду.

Мене на поміч кличе Океан,

щоб не спило і в нього чашу сонце.

Як цар морський покличе – треба слухать.

На те є служба, – сам здоровий знаєш.

Водяник Еге ж, тоді ти в морі… А мені,

якби не помагав мій друг одвічний,

мій щирий приятель осінній дощик,

прийшлось би згинуть з парою!

«Той, що греблі рве» незамітно ховається в воду.

Русалка Татусю!

не може пара згинути, бо з пари

знов зробиться вода.

Водяник Яка ти мудра!

Іди на дно! Доволі тут базікать!

Русалка Та зараз, тату! Вже ж його немає.

Я розчешу поплутаний сікняг.

( Виймає з-за пояса гребінку з мушлі, чеше прибережне зілля. )

Водяник Ну, розчеши, я сам люблю порядок.

Чеши, чеши, я тута підожду,

поки скінчиш роботу. Та поправ

латаття, щоб рівненько розстелялось,

та килим з ряски позшивай гарненько,

що той порвав пройдисвіт.

Русалка Добре, тату.

Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину; очі йому поволі заплющуються.

«Той, що греблі рве» ( виринувши, стиха до Русалки )

Сховайся за вербою!

( Русалка ховається, оглядаючись на Водяника. )

Поплинемо з тобою

ген на розтоки,

під бистрії лотоки,

зірвемо греблю рівну,

утопим мельниківну!

( Хапає Русалку за руку і швидко мчить з нею через озеро. Недалеко від другого берега Русалка спиняється і скрикує. )

Русалка Ой, зачепилася за дуб торішній!

Водяник прокидається, кидається навперейми і перехоплює Русалку.

Водяник То се ти так?!. Ти, клятий баламуте,

ще знатимеш, як зводити русалок!

Поскаржуся я матері твоїй,

Метелиці Гірській, то начувайся!

«Той, що греблі рве» ( з реготом )

Поки що буде, я ще нагуляюсь!

Прощай, Русалонько, сповняй коновки!

( Кидається в лісовий струмок і зникає. )

Водяник ( до Русалки )

Іди на дно! Не смій мені зринати

три ночі місячні поверх води!

Русалка ( пручаючись )

З якого часу тут русалки стали

невільницями в озері? Я – вільна!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)»

Обсуждение, отзывы о книге «Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник)» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x