Мигель де Сервантес Сааведра - Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Чарівниця Фелісія – героїня «Діани» Монтемайора, яка вирішує любовні дилеми персонажів.

Йдеться про пасторальний роман «Друга частина Діани» (1564), продовження «Діани» Монтемайора його другом, письменником і медиком Алонсо Пересом.

«Закохана Діана» (1564), продовження роману Монтемайора іспанського письменника Ґаспара Ґіль Хіль Пола.

Пасторальний роман поета й військового Антоніо де Лофрасо «Десять книг щастя кохання» (1573), де розповідається про цнотливе кохання пастуха Фрексано до пастушки Фортуни.

«Іберійський пастух» – іспанський пасторальний роман Бернардо де ла Веґи (1591).

«Енареські німфи» – роман Бернардо Ґонсалеса де Бобаділли (1587).

«Пастух Філіди» – найвідоміший твір Луїса Ґальвеса де Монтальво, друга Сервантеса; вийшов у Мадриді 1582 року, потім кілька разів поспіль в інших містах Іспанії та за її межами.

«Скарбона розмаїтих поезій» (1580) – поетична збірка іспанського поета другої половини ХVІ ст. Педро де Паділли.

«Перша книга Ґалатеї, поділена на шість частин» (1585), пасторальний роман самого автора.

Одна з найзначніших епічних поем видатного іспанського поета й воїна «золотого віку» Алонсо Ерсілья-і-Суньїґи (1533–1594), за яку він отримав почесне звання «іспанського Верґілія». У ній ідеться про конкісту (завоювання земель в Америці), війну іспанців і араукан (мапуче) – численної групи індіанців, які заселяла землі сучасної Арґентини й Чилі.

Поема іспанського поета й воїна Хуана Руфо Ґутьєреса (1547–1620), який вважається літописцем дона Хуана Австрійського (1545 чи 1547–1578), воєначальника й дипломата часів правління його брата, короля Іспанії Філіпа ІІ. Хуан Руфа супроводжував Хуана Австрійського під час походу проти повсталих морисків (див. комент. до розд. Х) у Ґранаді (1568) й у битві при Лепанто був на одній з ним галері; Сервантес теж воював під його командуванням. Події цих походів лягли в основу «Астуріади», тож висока оцінка поеми може випливати й із цього факту. Хуан Руфа був також членом судейської колегії в Кордові.

Кристобаль де Віруес (1550–1614), драматург та епічний поет, теж брав участь у битві при Лепанто. Поема «Монсеррат» (1587), написана іспанською, розробляє середньовічну легенду про ченця Ґаріна й заснування монастиря Монсеррат.

«Сльози Анджеліки» – поема Луїса Бараона де Сото (1586), написана на сюжет «Несамовитого Роланда» Аріосто.

« Каролея », або «Карлеада» (1560) – поема Херонімо Семпере (Сампере, Сампедро), яка розповідає про деякі епізоди з життя короля Іспанії Карла V (1500–1558). « Лев Гишпанський » (1586 чи 1584) – поема Педро де ла Весилья Кастельяноса про заснування міста Леон і святих мучеників, уроженців цього міста. Оцінка цих творів Сервантесом є, скоріш за все, іронічною. «Цісареві діяння» дона Луїса де Авіли – книга не ідентифікована, вважають, що може йтися про його «Коментарі до війни Німеччини проти Карла V, Великого імператора Риму, короля Іспанії, 1546–1547», (1549 чи 1552). Луїс де Авіла-і-Сунніґа (1504–1573) – іспанський історіограф.

Фрестон – персонаж роману «Дон Бельяніс Грецький».

Санчова жінка має ім’я Хуана-Тереза.

Гігант Бріарей – у давньогрецькій міфології один із сторуких велетнів.

Тогочасна медицина застосовувала напій із цикорію як снодійне.

Ця словесна формула загрозливого змісту часто зустрічається в рицарських романах. Аграхес – персонаж «Амадіса Гальського».

Мориски – мусульмани, які після закінчення Реконкісти (1492) були змушені прийняти християнство.

На служителів церкви і тих, хто звертався до неї по захист, дія світського суду не поширювалась.

Свята Германдада – підпорядкований католицьким монархам озброєний підрозділ (заснований 1476), який виконував поліцейські функції; вирок Германдада виносила без суду. Була створена передусім для боротьби з бандитизмом й насправді дещо підвищила безпеку на дорогах Іспанії, але населення великої довіри до її членів не мало.

Бальзам Ф’єрабраса – бальзам, яким натирали тіло Христа перед похованням. У французькій епічній поемі ХІІ ст. мавританський цар Балан і велетень Ф’єрабрас, його син, захопили бальзам як воєнний трофей, коли грабували Рим.