Мигель де Сервантес Сааведра - Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Кларідьяна – героїня роману «Рицар Феба».

Солісдан – іспанські коментатори не ідентифікували це ім’я. Воно може бути вигаданим, перекрученим, чиїмось псевдонімом чи анаграмою, наприклад, Лассіндо, зброєносця одного з персонажів «Амадіса Гальського».

Баб’єтка (Баб’єка) – легендарний кінь Сіда. Сід Руй Діас (1043–1099) – реальна особа, один із провідників Реконкісти – відвоювання іспанських земель у маврів. Герой іспанського епосу, зокрема, найзначнішої його пам’ятки «Пісня про мого Сіда» і романсів.

Фелісіян де Сільва (1491–1554) – іспанський письменник, автор продовження «Селестіни» («Друга Селестіна»). Відомий також як автор рицарських романів, у тому числі чотирьох книг про «Амадіса Гальського»: 7-ї («Лісуарте Грецький», 1514), 9-ї (Амадіс Грецький, 1532), 10-ї («Дон Флорізель із Нікеї», 1532) і 11-ї («Дон Роґель Грецький», 1535–1551), які більше цікавили героя. Надзвичайно популярний у ХVІ ст., був згодом призабутий, хоча зараз визнають доволі значний його внесок до іспанської літератури «золотого віку».

Сіґуенс – містечко в провінції Гвадалахара з університетом другорядного значення (себто освіта не найліпша).

Пальмерін Англійський – герой роману «Могутній рицар Пальмерін Англійський» (між 1541 і 1543) португальського письменника Франсіско де Мораеса (1500–1572). Пальмерін Англійський і його брат Флоріано Пустельник практично списані з Амадіса та його брата Ґалаора.

Рицар Полум’яного Меча – одне з імен Амадіса Гальського.

Бернардо дель Карпіо – легендарний герой Реконкісти, символ іспанської гідальгії, втілює ідею жертовності й вірного васального служіння королю, популярний герой іспанського епосу, з якого перейшов до романів. В одному з романсів йдеться, як він за допомогою маврів із Сараґоси переміг військо Карла Великого в Ронсевальській ущелині, а «завороженого Роланда», якого залізо не брало, задушив на смерть. Про те, як Геркулес задушив велетня Антея, йдеться у давньогрецькому міфі.

Велетень Морґант – герой поеми італійського поета Луїджі Пульчі «Великий Морґант» (1483), в якій розповідається про пригоди рицаря Орландо (Роланда) та його джури, добродушного велетня Морґанта. Поема будується на народних джерелах, фабули яких переповідаються з гумором.

Рінальд Монтальбанський – один із дванадцяти перів Франції, герой французького епосу. Його визначальні риси – мужність, якою він не поступається Роланду, душевна стійкість і моральність. У середині ХVІ ст. були видані три частини іспанського рицарського роману «Рінальд Монтальбанський», згаданий епізод крадіжки мусульманської святині – з нього.

Ґанелон – вітчим Роланда, зрада якого призвела до перемоги маврів у Ронсевальській ущелині й загибелі Роланда, якого Ґанелон ненавидів.

Ґонелла , блазень одного з герцогів Феррари ХV ст., мав коняку, яка всіх смішила, настільки була худою.

Була сама шкура та кості ( лат.).

Олександрів Буцефал – улюблений кінь Олександра Македонського.

Ісп .: Rocinante, де Rocin означає робоча шкапа, аnte – до, перед. Тож у цьому імені закладено подвійний зміст: той, що був колись шкапою, або шкапа, яка скакає попереду всіх.

Скоріш за все, це ім’я пішло від частини рицарської амуніції, яка захищає стегно.

Кастелян – комендант, управитель замку.

В мене вбори – ясна збруя … – рядки з романсу.

Ланцелот – один із рицарів Круглого столу при дворі короля Артура.

Посилання на сюжет старовинного романсу про зрадницьку смерть Балдуїна від руки інфанта Карлото (Карла Малого), сина імператора Карла Великого, про звинувачення, яке проти нього висунув маркіз Мантуанський, дядько Балдуїна, й про покарання Карла Малого. У цьому епізоді алюзія на те, як Маркіз Мантуанський знайшов у лісі на смерть пораненого Балдуїна.

Чотиривірш і далі двовірш зі старовинного романсу (1555).

Мавр Абіндарраес – персонаж оповідання «Історія Абіндарраеса і Харіфи», що ввійшло до четвертої частини пасторального роману Хорхе де Монтемайора (1520–1661) «Діана», про який ітиметься у примітках до наступного розділу.