Мигель де Сервантес Сааведра - Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Альваро де Луна (1388 чи 1390–1453) – фактичний правитель при Хуані ІІ, королі Кастилії й Леона, але на вимогу дружини короля Ізабели Португальської був позбавлений волі, а потім страчений. Ганнібал (247–183 рр. до н.е.) – видатний карфагенський полководець, який здобув багато перемог, але був змушений покінчити з життям, випивши отруту з персня, який завжди носив із собою. Французький король Франціск І у битві при Павії (1525) під час італійських воєн (1494–1559) потрапив у полон до іспанців, де провів рік, і був змушений відмовитись від завоювань в Італії.

Мурин (негр) Хуан Латино, вихований в домі іспанського гранда, отримав кафедру граматики в Ґранадському університеті.

Амадіс Гальський – ідеальний рицар, головний герой одного з найпопулярніших і кращих рицарських романів «золотого віку». Цей роман, ймовірно, був створений у ХІV ст. невідомим автором, знаменитим став завдяки обробці його перших трьох книг Ґарсія Родріґесом де Монтальво (бл. 1450–1504) й доданої ним оригінальної четвертої, вперше виданий з назвою «Доброчесний рицар Амадіс Гальський» приблизно 1495 р. Мав величезний успіх на європейському рівні, і Монтальво додав п’яту книгу про Еспладіана, сина Амадіса Гальського (див. прим. до розд. VІ). Згодом роман був продовжений іншими письменниками.

Амадіс Гальський сховався від світу на острові Бідна Скеля, «проводячи свої дні в сльозах і постійних душевних муках» після того, як Оріана несправедливо приревнувала його до Бріолани, якій він допоміг повернути острів. Дон Кіхот намагається копіювати безумства, викликані любовною тугою свого улюбленого героя в розділах ХХV і ХХVІ першої частини роману.

Сонце (Феб – один з епітетів Аполлона як божества світила).

Дон Бельяніс Грецький – герой рицарського роману у 4-х частинах «Історія великодушного, відважного й непереможного кавальєро дона Бельяніса Грецького» Херонімо Фернандеса (1545–1547), однієї з найулюбленіших книг Дон Кіхота. Сервантес підсміювався над незліченними травмами її героя: так, у розділі І він пише: «…як Дон Бельяніс міг завдавати й сам діставати таку силу ран – хоч би які знаючі лікарі їх гоїли, все обличчя його і все тіло мало бути покарбоване близнами та шрамами».

Cеньйора Оріана – донька короля Великої Британії Лісуарте, якій служить і з якою заручений Амадіс Гальський.

Арей ( Арес ) – у давньогрецькій міфологіїї бог війни, він же Марс у римській.

Селестіна – хитромудра героїня однойменного надзвичайно популярного в ХVІ – ХVІІ ст. іспанського роману-драми, написаного, вірогідно, Ф. Де Рохасом у 1492–1497 рр.; цей твір вважається попередником пікарески (крутійського роману).

Ласарільйо – герой роману «Життя Ласарільйо з Тормеса, його пригоди й знегоди» (1554) невідомого автора, який вважається першою пікарескою (крутійським романом). Ці твори були написані у формі мемуарів пікаро (крутія, пройди), як правило, вихідця із соціальних низів, який відтворює епізоди свого життєвого шляху, на якому успіхи змінювалися невдачами; соціальні й моральні норми його не обходять, на меті він має суто егоїстичні й матеріальні інтереси. Крутійський роман з Іспанії поширився Європою й, дещо трансформуючись, зберігав свою популярність протягом ХVІІ та ХVІІІ століть.

Роланд Несамовитий – герой поеми італійського ренесансного поета Лодовіко Аріосто (1474–1533) «Несамовитий Роланд» (1505–1532). Побудована на матеріалі каролінґського епічного циклу (про Карла Великого, короля франків і його рицарів) й куртуазних романів артурівського циклу (про короля Артура і рицарів Круглого столу). Написана як продовження поеми Маттео Боярдо «Закоханий Роланд», але є цілком самостійним твором. Три головні сюжетні лінії поеми: боротьба з маврами, кохання й несамовитість Роланда та любовна історія мавританського рицаря Руджера й християнської велетки Брадаманти. На цей твір і на «Амадіса Гальського» в романі Сервантеса чи не найбільше посилань.

Анжеліка – кохана Роланда, головного героя поеми Аріосто «Несамовитий Роланд».

Рицар Феба – герой іспанського рицарського роману Естебана Корбери «Приклад і продовження великих звершень, де наводяться безсмертні діяння Рицаря Феба Троянського і його брата Дона Іспаліана Венґанського, синів великого імператора Флорібасіо» (1576).