Мигель де Сервантес Сааведра - Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

Дванадцять Перів Франції – дванадцять рицарів Карла Великого, серед них Роланд і Рінальд Монтельбанський, яких постійно згадує Дон Кіхот. Дев’ять Мужів Слави – дев’ять історичних та легендарних персонажів, які уособлюють рицарський ідеал: три язичники – Гектор, Олександр Македонський та Гай Юлій Цезар, три іудея – Ісус Навин, Давид та Юда Маккавей, три християнина – король Артур, Карл Великий, Ґотфрід Бульйонський.

Парох – парафіяльний священик, «батюшка».

«Подвиги доброчинного рицаря Еспландіана, сина Амадіса Гальського», уже згадувана п’ята книга рицарського роману Монтальво про Амадіса Гальського, де йдеться про пригоди його первістка.

«Дон Олівант Лаврський» і «Сад квіток розмаїтих» належать перу іспанського письменника Антоніо де Торквемади (1507? – 1569). «Повість про непереможного рицаря Оліванта Лаврського» (1564) – його єдиний рицарський роман. «Сад квіток розмаїтих» (1570) – основний твір Торквемади, містить шість дидактичних трактатів у діалогічній формі, де йдеться про явища надприродні й чудесні – про пігмеїв, сатирів, амазонок, про властивості річок, джерел, озер, про чарівників, фантомів, видіння, про відьом та астрологію. Тож шановний парох правий – голову Дон Кіхотові могли заморочити обидві ці книжки.

Флорісмарт Гірканський» (1556), він же у розділі ХІІІ фігурує під назвою «Фелісмарт Гірканський» (Felixmarte de Hircania) – рицарський роман Мельчора Ортеґи.

«Рицар Платір» – назва іспанського рицарського роману, опублікованого 1533 року під назвою «Хроніка діянь хороброго й мужнього рицаря Платіра, сина імператора Прімалеона» без імені автора, але є підстави вважати, що ним є Франсіско де Енсіко Сарате.

«Рицар Хреста» – назва двох рицарських романів: іспанського «Леполемо» («Хроніка діянь Леполемо, названого рицарем Хреста, сина імператора германського, написана арабською й перекладена іспанською», 1521) Алонсо де Саласара та його італійського продовження «Леандро» П’єтро Лауро; перекладене іспанською, воно довгий час вважалось оригінальним твором іспанської літератури.

«Зерцало рицарства» – серія іспанських рицарських романів першої половини ХVІ ст. з трьох книг, автор двох перших – Педро Лопес де Санта Каталіна, третьої – Педро де Реіноса. Перша книга (1525) є вільним перекладом з італійської «Закоханого Роланда» Боярдо, друга (1527) складена з різних італійських джерел, третя (1547) – оригінальний іспанський роман. Дуже популярна в Іспанії.

Маттео Боярдо (1434–1494) – італійський поет, автор поеми «Закоханий Роланд», сюжетні лінії якої розвинув у «Несамовитому Роланді» Аріосто.

Херонімо Хіменесу де Урреа (1510–1573), який був військовим і письменником. Сервантес тут стисло аналізує переклад Урреї «Несамовитого Роланда» Аріосто, цей аналіз, на думку коментаторів, і з сучасної точки зору є достатньо якісним.

«Бернард дель Карпіо» («Історія подвигів і діянь непереможного рицаря Бернардо дель Карпіо», 1585) – епічна поема Аґустина Алонсо, іспанського автора із Саламанки.

«Ронсеваль» – поема Франсіско Ґаррідо де Вільєна «Правдива оповідь про знакомиту битву в Ронсевалі, а також загибель Дванадцяти Перів Франції» (1553), будується на сюжеті «Закоханого Роланда» Боярдо, також містить алюзії на продовження поеми Аріосто Ніколасом Еспіносою «Друга частина Орландо».

«Повість про славного рицаря Тиранта Білого» – рицарський роман Жоана Мартуреля, завершений Марті Жоаном де Ґальбою, уперше опублікований валенсійською мовою 1490 р. У романі Сервантеса йдеться про його іспанський переклад «Могутній і непереможний рицар Тирант Білий, у п’яти частинах» (1511). Захоплений про нього відгук «цензорів» із сервантесівського роману не є перебільшенням.

«Діана» Хорхе де Монтемайора… – пасторальний роман «Сім книг Діани», написаний іспанською мовою португальським письменником Хорхе де Монтемайором. У першому варіанті завершений 1559 р., у пізніших виданнях розширений; надзвичайно популярний у ХVІ – ХVІІ ст., коли поширилась мода на пасторалі з їх безтурботним життям пастухів і пастушок на тлі завжди квітучої сільської природи, з їх витонченими переживаннями героїв, які виливаються у вірші й пісні (для пасторальних романів є характерним чергування поезії й прози).