Генрі Хаґґард: Копальні царя Соломона. Дочка Монтесуми

— Лілі, — заговорив я. — Чи згодна ти вийти заміж за таку нікчемну людину, як я?

— Я згодилася ще багато років тому, Томасе, — відповіла вона дуже тихо і зашарілася, як дівчина. — Відтоді я не змінилася. Довгі роки я вважала тебе своїм чоловіком, тільки я гадала, що ти помер.

— Це більше, ніж я заслуговую, — сказав я. — Але якщо ти згодна, — то коли ми одружимося?

— Коли схочеш, Томасе, — промовила Лілі, подаючи мені руку. За тиждень по тому ми обвінчалися.

Отже, розповідь моя закінчена. У мене була бурхлива і сумна юність, я рано змужнів, зате щастя зігріло мої зрілі роки і старість. Тут, у благословенній долині Уейвні, його затьмарювали лише гіркі спогади та туга за померлими, що її ніщо не в змозі притупити. З кожним роком я все глибше осягав радощі справжньої любові, бо рідко кому дістається така дружина, як моя. Здавалося, що страждання і туга юності тільки зміцнили її благородну душу, гідну ангела. Лише одного разу, коли нас спостигло тяжке горе — смерть нашого немовляти, — Лілі, як я уже згадував, виказала, що вона всього лише жінка. Але, видно, нам судилося померти бездітними. Ми змирилися, і більше між нами не лягло жодної тіні. Рука об руку спускалися ми схилом життя, поки моя дружина не полишила мене. Увечері під Різдво вона лягла спати поряд зі мною і вранці не прокинулася.

Я потерпав від утрати, але це горе не могло вже зрівнятися з болем юнацьких років, бо роки і досвід його притупляють. До. того ж я знав, що ми розлучаємося ненадовго. Скоро я піду слідом за Лілі, і це мене не лякає. Як усі, хто прожив чимало і очистився від гріхів, я не боюся тепер смерті. Охоче і радо я перейду останню межу, бо вірю, що за нею нас підтримає та ж сама правиця, яка врятувала мене від жертовного каменя і провела неушкодженим крізь усі небезпеки бурхливого життя.

І нині я, Томас Вінґфілд, підношу хвалу Господові, який беріг мене разом з усіма, кого я любив і люблю. Тож хай славиться ім’я його нині і повік віків! Амінь!

Копальні царя Соломона

Дочка Монтесуми

Я виявив вісім порід антилоп, досі ніде мною не бачених, і багато різновидів рослин, переважно з родини цибулинних . — А. К.

Чака— король зулусів, що жив на початку XIX століття.

Король Чака заборонив своїм воїнам одружуватися; тільки ветерани могли брати собі дружин, і притому стільки, скільки кожен убив ворогів у битвах.

Йдеться про Капську колонію.

Старий Заповіт— більша частина Біблії, священної книги християн та юдеїв.

Легенди Інголдзбі— добірка балад, написаних англійським письменником Баргемом (1788–1845) під псевдонімом Томаса Інголдзбі.

Наталь— провінція в Південно-Африканському союзі.

Ніггер— презирливе прізвисько негрів, зазвичай у вжитку в расистів.

Кафри— застаріле найменування південно-східних африканських народів.

Бамангвато— назва селища в Землі Бечуанів.

Кап— скорочена назва Кейптауна.

Уявлення містера Квотермейна про стародавніх данців здається дещо туманним. Наскільки нам відомо, у данців було темне волосся. Може, він мав на увазі саксів . — Прим. англ. видавця.

Йдеться про англійську королеву Вікторію (1819–1901).

Десята біблійна заповідь застерігає людей від заздрості.

Соломон(1020-980 до н. е.) — цар ізраїльського народу.

Куду— гвинторога антилопа.

Канну— південноафриканська або лосина антилопа.

Машукулумбве— область у Південній Африці.

Сулейман— арабською “Соломон” . — Прим. англ. видавця.

Ізанузі— знахарка .

Зулуси— негритянське плем’я в південно-східній Африці, що досягло великої могутності на початку XIX століття.