Петер Енґлунд - Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Шведське церковне начиння

Хоч і було згаяно багато дорогого часу, але проказали молитву. Це була головна й дуже важлива частина психологічного готування до бою. Тим, хто останніми днями не причащався, у таких випадках звичайно веліли приступити до причастя. Була навіть спеціальна молитва, яку належало проказувати «перед походом або в інших небезпечних випадках»: «Дай мені й усім тим, хто зі мною проти ворога нашого стане, відвагу, щастя в бою і перемогу, аби наші недруги бачили, що ти, Господи, з нами, і змагаєшся за тих, хто покладає надію на тебе». Крім того, перед самим початком більших боїв завжди співали псалом 96, вірш 6:

Головною темою молитов і псалмів, до яких удавалися перед боєм, був саме заклик до відваги, а також прохання, щоб Бог дав щастя в бою і зміцнив серце у грудях солдата; страх мав бути приглушений. А протягом тих темних нічних годин його безперечно відчував кожен. Бої завжди були дуже криваві. (Навіть ветеранам їхній досвід не вельми допомагав, адже бої відбувалися досить рідко. У середньому вояк, мабуть, за ціле своє життя брав участь у трьох-чотирьох битвах. Часто між ними минали довгі роки, отже, вояки не мали нагоди навчитись дивитися на бій, з його смертельними небезпеками, як на звичайну буденну річ.) Завданням таких коротких молитов було також прищепити солдатам віру в те, що війна і битва відбувалися з Божої волі й що саме Бог урешті визначає, хто має перемогти в бою і кому судилося загинути. Треба було, щоб вояки приймали те, що станеться, щоб у них не взяло гору здорове природне бажання ухилитися й утекти.

Аксель Спаре

Коли о першій годині ночі моління скінчилося, піхота знову рушила з місця. Рота приєднувалася до роти; тихо, не користуючись своїми інструментами, попереду йшли барабанщик і горніст, за ними капітан на чолі перших загонів мушкетерів десь по п’ятдесят чоловік у кожному. Потім ішли дві групи списоносців; між ними йшов хорунжий, що ніс ротну хоругву. А за ними решта два загони мушкетерів на чолі з лейтенантом. Десь такий вигляд мали всі сімдесят рот піхоти, що складали вісімнадцять батальйонів. Колона за колоною тихо йшли вперед. Першою колоною піхоти командував генерал-майор Аксель Спаре; до неї входили два батальйони Вестманландського полку, разом 1 100 чоловік; Нерке-Вермландський полк, також по два батальйони, що разом нараховували 1 200 чоловік; за ними йшов ґрунтовно перемолочений Єнчепін-зький полк, єдиний батальйон якого нараховував усього 300 чоловік. Друга колона, під командою генерал-майора Берндта Отто Стакельберґа, складалася з двох слабких батальйонів Вестерботен-ського полку приблизно по 600 чоловік кожен, так само слабкого Ест’єтського полку, що складався всього з 380 чоловік, зібраних в один батальйон, і двох батальйонів Упландського полку по 690 чоловік кожен. Відразу за ними йшов генерал-майор Рос і його третя колона, яку очолювали два батальйони Далекар-лійського полку, разом 1 100 солдатів; від них не відривалися два батальйони піхотинців лейб-гвардії. Четверту й останню колону, під командою генерал-майора Лаґеркруни, складали решта два батальйони лейб-гвардії. Лейб-гвардія нараховувала загалом 1 800 солдатів. Посеред лейб-гвардії їхав на своїх білокінних ношах король, тісно оточений охоронцями й численним почтом. Останніми йшли Кальмарський і Скараборґський полки, кожен з яких складався з єдиного батальйону приблизно з 500 чоловік. Піхотинці, яких разом було приблизно 8 200 чоловік, важкою ходою простували в ніч.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.