Ярослав Сватко: Розвідник воюючої України

У вересні 1940 року ОУН вперше довелося зіткнутись із частими явищами переходу кордону групами, які не належали до Організації. Спочатку вважали, що це розробка НКВД з метою виявлення підпільних хат ОУН. Слідство, проведене Мудриком виявило, що це були розвідувальні групи, заслані Абвером. Думка Мудрика про фаховість груп Абверу була негативною: німці вербували кримінальний елемент, який на переконання Степана був безідейним, легко зраджував і не мав інших мотивів праці крім грошей.

З наближенням зими значну частину підпільників було вирішено перевести в німецьку зону. Мудрик разом із старим знайомим „Соколом" організовує перехід великої групи підпільників — 115 чоловік, — в районі сіл Скоморохи, Рождалів та Ульгівок. Звичайно, така велика група не могла перейти через кордон непоміченою. Однак до бою дійшло лише за 10 метрів до берега Бугу, коли загін викрив наряд прикордонників, який спостерігав за річкою в кущах верболозу. Група досить успішно перейшла кордон — загинуло четверо, один втопився. 18 чоловік затримали німецькі прикордонники. Про втрати червоноармійців Мудрик не повідомляє, лише в повідомленні спостерігачів за радянським берегом говориться про підводу, яка забирала вбитих прикордонників.

Безпосередній зверхник Мудрика і „Сокола" — „Гефайст" був у цей час в Кракові. Але організаційна машина працювала справно, їх зустрів провідник надрайону ОУН Палюшинський з села Боратина, розмістив на постій людей, приведених з‑за кордону, забезпечив харчами, дав зв'язок до Ге- файста". Наступного дня з Кракова прийшов наказ для хлопців і самим їхати туди. На станції їх зустрів Гефайст". В організаційній хаті чекав „Сенишин". Пізніше Мудрик дізнався, що це був Микола Лемик, який ще за життя став легендою для членства ОУН. Йому „Сокіл" і Мудрик передали пошту, привезену з України. „Сенишин" повідомив їх про кількамісячний вишкіл, який їм доведеться пройти взимку і запропонував для відпочинку на місяць що залишився до занять, вибрати місце за власним уподобанням. Краків справив на хлопців гнітюче враження, і вони попросилися назад у Кристинопіль.

Тут їх чекала майже фахова несподіванка, замість відпочинку — розслідування за обраним фахом. У Кристинополі з'явився чоловік, який твердив, що відстав від групи під час бою під Рождаловим. Щось у його оповіданнях здалося Мудрикові та „Соколу" підозрілим, вони повідомили про це керівників, які наказали переправити його до Кракова. Там перебіжчик остаточно заплутався в показах і зрозумівши, що йому може бути непереливки, втік. Виявилось, що це був агент НКВД Іван Майчук, родом з Бережанщини. Мудрик стверджував, що Майчук працював для КҐБ і після війни.

З того відпочинку найприємніше враження залишилося в Степана Мудрика від святкування Різдва. Після напружених днів життя у підпіллі, в щоденній готовності до боротьби, в очікуванні облави, велике релігійне свято в оточенні друзів діяло як бальзам на напружені нерви. Друзі слухали співи монастирського хору з Кристинополя, колядували самі, згадували приятелів, які працювали задля спільної справи по другий бік кордону.

В середині січня у Кракові почався вишкіл. Мудрик зголосився за вказаною адресою на Зеленій вулиці, число 23, до поручника Василя Сидора — „Кравса", який пізніше в УПА був відомий як полковник „Шелест". Приміщення було зареєстроване за полковником Романом Сушком, ветераном Легіону Українських Січових Стрільців, близьким співпрацівником засновника ОУН Євгена Коновальця.

За кілька днів почались курси. Ідеологію читав Дмитро Мирон — „Орлик", який пізніше був провідником Мудрика в Києві, організаційну роботу Ярослав Старух (пізніше — провідник Закерзоння „Стяг"), розвідку та контррозвідку Микола Арсенич (керівник Служби Безпеки в час провідництва Романа Шухевича), конспірацію — Дмитро Маївський. Військовий вишкіл проводили люди, які пізніше займали посаду начальника штабу УПА: сотник Грицай (генерал Перебийніс) та сотник Гасин (полковник Лицар), крім них ще командир округи УПА Василь Сидор (полковник Шелест) декілька інших людей, які відзначились чи то в боях за Карпатську Україну, чи то доля судила їм відзначитись в майбутній УПА. Кожен з цих викладачів на підставі німецьких, польських, радянських та французьких військових учбових матеріялів написав підручник з певної військової спеціалізації, Організація розмножила його на ротаторі. Навчання забирало весь день, бо крім лекцій, треба було опрацьовувати конспекти, готувати реферати. Лише в неділю Степан йшов до церкви, потім вивчав Краків.