Олександра Шутко - Гарем османських султанів. Доба «жіночого султанату»

Ще у Трабзоні син Хафси, Сулейман, навчався ювелірної справи у грека Костянтина. Загалом, він здобув блискучу освіту та навіть писав вірші під псевдонімом Мухіббі, тобто Закоханий. Також відомо, що Сулейман полюбляв гарно вдягатися, чим якось викликав невдоволення батька, Селіма І Грізного, котрий був скромним у побуті. Той, побачивши свого нащадка ошатно вбраним, заявив йому: « Сину мій! Ти залишив свою матір без одягу ».

Зберігся список речей Сулеймана, які він перевозив із Кафи до Маніси. Серед них – здебільшого гаптовані золотом каптани зі зеленого та червоного оксамиту із золотими застібками, вишукані шовки, позолочений меч, оздоблений коштовностями кинджал, золотий ніж, два золоті персні: один із діамантом, інший – із рубіном. Ставши султаном, Сулейман надсилав до Московії посланців, аби придбати соболине хутро. Польські посли також дарували йому хутро та мисливських собак.

Його мати, Хафса, за свідченнями венеційського посла П’єтро Брагадіна, у свої 48 років була дуже гарною жінкою. Чи кохав її султан Селім І Грізний?

Той був мужнім чоловіком і сміливим полководцем. Перебуваючи намісником султана Баязида ІІ у Трабзоні, Селім переміг військо перського шаха, яке не давало спокою теренам османів. Він принципово не мав бороди і ось як жартував із цього: « Я голюсь і не хочу мати таку довгу бороду, як мій батько (Баязид ІІ. – О. Ш. ) , бо не бажаю, щоби мої паші мене так, як мого батька, водили за бороду ». Відтоді поголеним чоловікам османи почали приписувати лідерські якості безстрашних воїнів і ватажків.

Турецькі історики на підтвердження палких почуттів султана Селіма І Грізного до Хафси наводять його поетичні рядки, бо він ще був і поетом. Зазвичай писав філософські й релігійні вірші. А втім, у його творчості знайшлося місце й любовній поезії:

Той факт, що з появою Хафси Селім виселив зі свого гарему в Трабзоні інших наложниць, свідчить про особливе ставлення до неї. Серед вигнанниць була і мати Ювейса-паші. Коли вона завагітніла, Селім чомусь видав її заміж. Ім’я цієї жінки не збереглося до наших часів. Невідома доля й іншої наложниці Селіма, яка народила йому сина Саліха та доньку Камер-султан. Вони померли в дитинстві й поховані у Трабзоні в саду музею Святої Софії. Їхню матір також відправили з гарему Селіма, бо про неї нема жодних відомостей, окрім надісланого їй [2] Ім’я не вказано, зазначено лише, що співчуття Баязид ІІ надіслав матері померлої доньки, батьком якої був його син Селім. 1503 року правлячим султаном Баязидом ІІ співчуття через смерть дитини. Така ж доля спіткала й інших жінок, які народили Абдуллаха, Махмуда й Мурада. Цих синів скарав на горло Селім за те, що вони проявляли непослух і самостійність.

Лише мати зведеної сестри султана Сулеймана, Шах Іхубан, залишилася в гаремі Селіма І Грізного й до смерті мешкала у Старому палаці. Вона була донькою кримського хана Менглі І Гірея на ім’я Айше, яку, як ми вже писали, майбутній султан Селім І Грізний пошлюбив 1511 року. На той час Хафса також перебувала у Криму, позаяк намісником Кафи настановили її сина Сулеймана, який там із матір’ю мешкав три роки – із 1509 до 1512-го. Можна собі уявити, що вона тоді відчувала…

Того ж року Селім розв’язав боротьбу за владу, адже знав, що за законом Мехмеда ІІ Завойовника він як найменший син султана за життя старших братів не може претендувати на трон. У разі смерті батька Баязида ІІ його разом із синами мали стратити. Тому він і вирішив силою захопити трон.

Для реалізації цього плану наприкінці жовтня 1510 року він самовільно переїхав із Трабзона до Криму, де перебував його син Сулейман. Там Селім заручився військовою підтримкою майбутнього тестя – кримського хана Менглі І Гірея. Дізнавшись про це, Баязид ІІ надіслав наказ Селімові повертатися до провінції Трабзон, але той відмовився. Ба більше! Маючи чимало шпигунів при дворі старших (зведених) братів Ахмеда та Коркуда, він діставав потрібну йому інформацію та готувався до рішучих дій.

Селім почав вимагати від Баязида ІІ наділити його престижнішою провінцією у Силістрії (землі колишнього болгарського князівства Добруджа). Діставши відмову, він одружився із ханською донькою Айше та почав готуватися до військового походу. Разом із кримськими татарами морем, а потім суходолом дістався Едірне. Щоби уникнути сутички та кровопролиття, Баязид ІІ надіслав Селімові посланця Саригюрза Нуреттіна. Той умовив його укласти з батьком мирову угоду. За це Селімові пообіцяли провінцію Семендіре в османській Сербії. Але невдовзі Баязид ІІ викликав до столиці старшого сина Ахмеда і проголосив його наступником трону.