Олександра Шутко - Гарем османських султанів. Доба «жіночого султанату»

Із появою Роксолани в султанському гаремі з’явився новий тип зв’язків: тривалі стосунки з однією наложницею, яка почала більше часу проводити в султанських покоях Нового палацу. Відомо, що жіночу частину палацу на прохання султана Сулеймана головний архітектор Аллаеддін відремонтував у 1527–1528 роках. Він додав окрему кімнату, жіночий хамам, вихід у сад із залізними дверима, дерев’яний будиночок, павільйон, шадирван для омивання ніг, джерело та водограй, мармурові сходи з боку стайні й нову кухню. У покоях поклали дерев’яну підлогу, вмонтувавши у стіни шафи і придбавши крісла та скрині для одягу.

Туди остаточно перевели султанський гарем після 1541 року, коли в Старому палаці спалахнула пожежа. Тоді ж архітектор Сінан звів для Роксолани розкішні кімнати з молитовнею, персональними хамамом, вбиральнею та садом, через який пролягав шлях до особистих покоїв султана. У Новому палаці мешкали і її наступниці – Нурбану, Сафіє та інші. Від XVII століття зі смертю султана його жінок відправляли до Старого палацу, який ще дістав назву «Палац сліз». Там доживали віку матері, дружини та наложниці покійних правителів Османської імперії.

Наложниці з валіде. Інсталяція у гаремі Нового палацу

Утім, життя у Старому палаці було не таким уже й поганим. За свідченнями сучасника Ахмеда І, скарбника британського посольства в Стамбулі Сандерсона, це місце « разом з гарними маєтками, високими фруктовими деревами, лазнями та водограями » нагадувало райський сад. Старий палац, що розміщувався на площі Баязида, із суходолу оточували три, а з моря – дві стіни. До нього вело три брами: зі сходу – ворота Дивану, з півдня – ворота Баязида, а із заходу – Сулейманіє. Двері охороняли по 40 вартових. Усі апартаменти всередині, разом із кімнатами та кухнями, не перетинались, оскільки були розмежовані коридорами. Загалом цей палацовий комплекс складався із 25 будівель.

Італійський прочанин, котрий на той час перебував у Стамбулі, написав, що жінки в Старому палаці мали солодке життя, адже там здійснювали всі їхні побажання.

Відповідно до звичаїв, новий султан завжди відвідував Старий палац на третій день свят і вручав їм коштовні подарунки. А проте гаремниці не надто квапилися туди переїздити: у Новому палаці вони провадили активне соціально-політичне життя. Про це докладніше розповімо в наступних розділах нашої книги.

Дружиною Селіма І Грізного та матір’ю султана Сулеймана, Хатідже, Бейхан та Фатьми була Хафса. Про її походження, на жаль, майже нічого не відомо. Є версія, що ця жінка – донька кримського хана Менглі І Гірея. Проте вона помилкова. І ось чому.

У благодійному фонді (вакфі) Хафси містяться відомості про те, що на утримання доньки кримського хана Менглі І Гірея, Айше, яка спершу була дружиною сина султана Баязида ІІ, Мехмеда (він помер молодим), а потім перейшла до гарему іншого сина – Селіма, надсилали кошти. Тому турецький дослідник Мустафа Чаатай Улучай дійшов висновку, що Айше і Хафса – це одна й та сама жінка.

Однак якщо взяти до уваги той факт, що Мехмед помер 1504 року, то версія про її перехід до гарему його молодшого брата Селіма видається малоймовірною. Останньому вона вже 1494 року народила сина – майбутнього султана Сулеймана.

Насправді ж, овдовіла після смерті чоловіка Мехмеда донька кримського хана, Айше, після заручин у серпні 1510 року в Кафі (нині Феодосія у Криму) вийшла заміж за Селіма у квітні 1511 року. Такі відомості від шпигунів отримав польський король Сигізмунд І (Старий). Мабуть, тому посол Священної Римської імперії Ож’є Гіслен де Бусбек у «Турецьких листах» зауважив, що тестем султана Селіма І Грізного був кримський хан.

Таким чином, матір’ю султана Сулеймана була черкеска Хафса (Хафісе) – донька Абдюльмуїна, тобто потурченого черкеса. Утім, турки помилково називають її Айше Хафса. А проте це дві різні жінки.

На ранніх портретах син Хафси, юний Сулейман, зображений із типовим черкеським профілем. Одне із таких зображень авторства учня (ім’я невідоме) художника Джентіле Белліні, який малював з натури у Стамбулі Мехмеда ІІ Завойовника, нещодавно продали на аукціоні «Сотбіс» за 5 млн 323 тис. 500 фунтів.