Олександра Шутко - Гарем османських султанів. Доба «жіночого султанату»

До того ж немає жодної гарантії, що нова невільниця, яка потрапила в гарем з невільничого ринку або ж полону кримських татар та османських корсарів, здорова не лише фізично, а й психічно, і не завдасть шкоди султанові, який вважається тінню Аллаха на Землі. Тому, щоб не трапилося лиха, всіх дівчат, які потрапляли в гарем у підлітковому віці (за традиціями шаріату шлюбний вік для жінок настає з 14–15 років), серйозно оглядав лікар.

Спершу перевіряв їх на відсутність інфекційних захворювань шляхом насадження вошей, які не приживаються на хворих проказою, чумою та холерою. З’ясовували також, чи були вони цнотливими, оскільки незайманість – це найголовніша чеснота рабині. У гаремі ж розуміли, що за час перебування в полоні работорговців з молодими привабливими жінками могло будь-що трапитися…

Кімнати фавориток султана в гаремі Нового палацу (Топкапи)

Водночас лікарі оцінювали і психічний стан, і врівноваженість полонянок. Для цього відстежували їхню поведінку навіть уночі: якщо невільниця хропе чи розмовляє уві сні, то її вважали непридатною для султанського гарему.

Перш ніж побачити султана, наложниці мали пройти серйозне навчання у гаремній школі порядності та моралі, яке тривало від двох до трьох років. Серйозну увагу вчителі приділяли читанню Корану, вивченню арабської, османської та перської мов, каліграфії, а також літератури. Наложниць також навчали музики (гри на сазі), співів і танців, кулінарії, гаптування, придворного етикету та мистецтва дарувати насолоду чоловікові.

Султани та їхні сини здобували знання про фізіологію жінок і статеві зносини зі спеціальної праці «Бахнаме», тобто книги про лібідо або статевий акт, перського математика й астронома Насіра ад-Діна аль-Тусі, який помер 1274 року. Вона містила медичні й еротичні трактати, що охоплюють широкий спектр тем: від таксономій (виду, форми) геніталій і переліку поз під час сексу – до вульгарних історій. І все це – з наочним матеріалом у вигляді ілюстрацій – яскравих османських мініатюр.

Цікаво, що «Бахнаме» розпочинається історією з Індії – батьківщини «Камасутри», де давно мешкала відома блудниця Алфія, яка мала статеві стосунки з тисячею чоловіків. « Насправді її майстерність у мистецтві коїтусу (статевого акту) була на такому рівні, що серед тих, хто претендував на те, щоби стати бабієм, не залишилося жодної людини, яка не була б віддана її спідниці та не бажала бути поруч із нею. З цієї ж причини деякі жінки, котрі прагнули стати повіями, приїжджали і вчилися у неї коїтусу… »

Саме від особи цієї блудниці Алфії і ведеться розповідь у «Бахнаме». Вона описує різні сексуальні пози, які поділяє на шість груп, у кожній з яких було до десяти основних поз: жінка лежить на спині, а чоловік – на ній, партнери сидять для здійснення статевого акту, жінка лежить на боці, жінка лежить обличчям униз, жінка – у «позі собаки», обоє партнерів стоять…

Після детального обговорення цієї теми Алфія продовжує розповідь про мистецтво спокусливої розмови, перераховує місця на тілі жінки і чоловіка, які можна пестити й цілувати, та хитрощі, які вона використовує для уповільнення або прискорення настання задоволення під час статевого акту.

Імовірно, саме ці знання допомагали султанам справлятися із коханками з багатолюдного гарему. Ті ж мали дарувати їм найвищу насолоду під час інтиму, бути покірними в ліжку та народжувати нащадків.

Як же жінки потрапляли в обійми султанів?

Після тривалого курсу навчання наложниць для вінценосного сина обирала валіде. Щасливу обраницю спершу відправляли до хамаму, де готували до ночі з правителем Османської імперії. Щоб тіло стало гладеньке, як мармур, з нього видаляли за допомогою воску всі волосинки, чарівними пахощами мастили шкіру та волосся, а потім під співи й танці доправляли до спальні султана. Іноді дівчину таємно приводив чорний євнух. Вона входила в кімнату сама й повзла до султанського ложа. Поцілувавши ногу султана, залазила під ковдру…

Більшість тих наложниць, які лишалися незайманими в гаремі, через 8–9 років звільняли з рабства й видавали заміж із посагом та особняком. Але були й такі, які до смерті продовжували служити в адміністрації гарему економками, церемоніймейстерками, няньками, годувальницями і здобували не лише повагу, а й чималі статки.