Олександр Бойко - 30 років незалежності України. Том 1. До 18 серпня 1991 року

Маємо надію, що дві інші частини цього проекту, а саме – мультимедійний ресурс, збірка документів – хронологічний покажчик подій, відеоінфографічні матеріали роликів, документальний фільм-розслідування від «Вавилон’13» підтвердять Вам, нам всім просту істину: прогрес від регресу визначається обсягом індивідуальної свободи та нерозривно пов’язаної з нею відповідальності.

Відповідальності за себе. Відповідальності за свою родину. Відповідальності за своїх та «чужих» дітей. Відповідальності за своє покликання. Відповідальності за свій дім. Значить, відповідальності за Україну.

Саме так прожила своє життя Марта. Саме так прожили своє життя і віддали його нам українські Воїни на кордоні війни між Цивілізацією і варварством.

Відкритим залишається питання, як проживе своє життя кожен з нас. Значить, Ви особисто.

Слава Україні!

Данило Яневський

Київ-Чикаго-Київ.

2006–2020 рр.

На початку 90-х років ХХ ст. відбулась подія, що кардинально змінила хід світової історії – розпався Радянський Союз і на політичній карті світу з’явилися ціла низка нових самостійних держав, однією з яких була Україна. Громадськістю це явище було оцінено вкрай неоднозначно. Одні вважали, що під впливом команди невдах-реформаторів скоїлась катастрофа, насильницька руйнація дієздатної, монолітної держави, стався крах стабільності та порушення балансу сил на міжнародній арені. Разом з тим, інші були переконані, що відбувся обумовлений самою логікою історичного розвитку розвал імперії, який не лише вивільнив шлях для самостійного поступального руху вперед колишнім радянським республікам, а й поклав край «холодній війні» і фактично зняв з порядку денного проблему міжнародного протистояння. Втім, не зважаючи на, по суті, полярні оцінки, обидві сторони беззаперечно визнавали і визнають, що у 1991 р. відбулась подія світового масштабу, яка суттєво і на тривалий час підкорегувала не лише хід світової історії, а й вектор її розвитку. За цих обставин ретельне вивчення передумов, механізму, динаміки, специфіки та наслідків трансформаційних процесів доби перебудови набуває особливої актуальності і не абиякої ваги та значення.

Взагалі «перебудова» – явище непересічне і феноменальне, цікаве як у теоретичному, так і у практичному плані, оскільки в період здійснення комплексу перебудовчих реформ 1985–1991 років відбулися кардинальні зміни та зрушення у суспільно-політичному житті: по-перше, під впливом демократизації та гласності в надзвичайно короткий термін вибухоподібно радикально змінилися суспільна атмосфера та погляди громадськості на владні структури, суспільні відносини, місце і роль особи в історії, на історичний процес в цілому; по-друге, жорстка, чітко стратифікована та централізована командна система, що витримала сталінські репресії, потужні удари Другої світової війни, складнощі повоєнної відбудови, нестабільність періоду хрущовської лібералізації, брежнєвський застій, не змогла пройти стадію самореформування і порівняно легко і фактично безкровно здала свої позиції; по-третє, виникли історичні фактори та явища, які не мали аналогів у попередні роки радянської доби – неформальні організації, масова організована народна опозиція, релігійний ренесанс, організований робітничий рух, поява представників опозиційної національної контреліти у державних структурах різних рівнів, політичне студентське голодування тощо; по-четверте, суперечливе протікання перебудовчих реформ в силу обставин дискредитувало та дестабілізувало союзні органи управління, вивело з рівноваги суспільну свідомість, а повернення історичної правди пробудило національні почуття широких кіл громадськості, що врешті-решт створило підґрунтя для того, щоб Україна стала незалежною державою.

Актуальність вивчення проблеми суспільно-політичних трансформацій в Україні 1985–1991 років зумовлена цілим комплексом чинників.

По-перше, оскільки горбачовська перебудова була варіантом наздоганяючої системної суспільної модернізації, дослідження її змісту, логіки та наслідків становить собою значний інтерес і у теоретичному аспекті, як спосіб збагачення досвіду самоудосконалення людської цивілізації. У цьому плані особливо цінним є вивчення специфіки радянської моделі реформування другої половини 80-х років— проведення трансформаційних процесів на базі соціалістичного способу виробництва, в умовах панування командної системи, на величезній території з широким спектром етнополітичних, релігійних, культурних особливостей у різних регіонах.