– Це не має значення! – вигукував Паганель, рвучи на собі волосся. – Я не мав забути про цю подвійну назву! Це непрощенна помилка, хибність, не достойна секретаря Географічного товариства! Я сам себе знеславив!
– Заспокойтеся, месьє Паганелю! – втішала географа пані Гелена.
– О ні! Я справжнісінький віслюк!
– І навіть не учений віслюк, – допікав його майор.
По обіді Гаррі Грант привів до ладу своє житло. Він нічого із собою не взяв, аби злочинець успадкував майно чесної людини.
Усі повернулися на яхту. Гленарван прагнув відплисти того ж дня, тому дав наказ висадити боцмана на острові. Айртона привели на ют і він віч-на-віч зіткнувся із Гаррі Грантом.
– Це я, Айртоне, – промовив Грант.
– Ви, капітане, – відповів боцман, який не виявив ані найменшого здивування. – Що ж, радий бачити вас при доброму здоров’ї.
– Мабуть, Айртоне, я зробив велику помилку, коли висадив вас на населеній землі.
– Мабуть, капітане.
– Та зараз ви замість мене залишитесь на цьому нелюдному острівці. Сподіваюсь, ви покаєтесь у скоєних злочинах.
– Можливо, – спокійно відповів Айртон.
Гленарван звернувся до боцмана:
– То ви наполягаєте на тому, аби я висадив вас на нелюдному острові?
– Так.
– Острів Табор вам підходить?
– Цілком.
– То вислухайте, Айртоне, мої останні слова. Тут ви опинитеся далеко від землі, ви не матимете змоги спілкуватися з людьми. Дива трапляються рідко, тож вам навряд чи вдасться втекти звідсіль. Тут ви будете самотні, та ви не будете відрізані від світу, як це сталося з капітаном Грантом. Хоча ви й не заслуговуєте на те, щоби про вас пам’ятали, та все ж про вас не забудуть. Я знаю, де вас шукати, Айртоне, і я цього ніколи не забуду.
– Дуже вам вдячний, сер, – просто відповів Айртон.
То були останні слова, якими обмінялись Гленарван із боцманом.
Айртон спустився в шлюпку, що вже стояла напоготові.
Перед тим Джон Манглс відправив на острів декілька ящиків із консервами, одяг, інструменти, зброю і запаси пороху та куль.
Так боцман отримав змогу почати трудове життя й змінитися у праці. Він мав усе необхідне, навіть книжки.
Настав час прощатися. Усі зібрались на палубі. Жінки не могли приховати хвилювання.
– Невже це так необхідно? – звернулась молода жінка до чоловіка. – Невже ми маємо полишити тут цього нещасного?
– Так, Гелено, це необхідно, – відповів лорд Гленарван. – Це спокута!
По команді Джона Манглса шлюпка відпливла від яхти. Незворушний Айртон зняв капелюха і, стоячи в човні, поважно вклонився.
Гленарван і команда познімали капелюхи, наче біля ложа вмираючого, і шлюпка відпливла. Щойно вона досягла берега, Айртон скочив на пісок, а шлюпка повернулась до яхти.
О четвертій годині пополудні пасажири з юта могли спостерігати за боцманом, який, схрестивши руки на грудях, стояв, наче статуя на узбережній скелі. Погляд його був спрямований на «Дункан».
– Вирушаємо, сер? – запитав Джон Манглс.
– Так, Джоне, – відповів Гленарван, намагаючись приховати хвилювання.
– Вперед! – гукнув капітан до механіка.
У трубах засвистіла пара. Закрутився гвинт. О восьмій останні вершини острова Табор сховались у вечірній імлі.
Розділ ХХII. Остання неуважність Жака Паганеля
18 березня, через одинадцять днів після відплиття від острову Табор, на «Дункані» побачили американські береги. І вже наступного дня яхта кинула якір у бухті Талькауано.
Сюди «Дункан» повернувся після плавання тривалістю п’ять місяців, під час якого він здійснив навколосвітню подорож уздовж тридцять сьомої паралелі. Учасники цієї безпрецедентної експедиції побували в Чилі, в пампі, в Аргентинській республіці, в Атлантичному океані, на островах Трістан-да-Кунья, в Індійському океані, на Амстердамських островах, в Австралії, Новій Зеландії, на острові Табор і в Тихому океані.
Їхня експедиція була успішною – на облавку яхти перебували моряки із затонулої «Британії». Гленарван не втратив жодного члена команди, живі були й усі пасажири яхти. При доброму здоров’ї всі поверталися до старої Шотландії. Подорож нагадувала битву, яку стародавні історики нарекли б «битвою без сліз».
«Дункан» поповнив запаси й поплив уздовж берегів Патагонії, обігнув мис Горн і вийшов у Атлантичний океан.
Читать дальше