Жуль Верн - Діти капітана Гранта

Любі мої дітки! Щодня ми стояли на берегових скелях і сподівались побачити судно в морі! Та за два з половиною роки нашого ув’язнення ми лише тричі бачили вітрила. Щойно показавшись на видноколі, вони зникали. За цей час ми втратили надію, та не занепали духом.

І ось нарешті вчора я видерся на найвищу гору й побачив на заході легкий димок. Незабаром я помітив судно, і здавалось, воно прямує до нас. Та раптом воно пройде повз – навіщо йому тут знадобилася зупинка?

Які муки тоді я пережив! Дивуюсь, як у мене не розірвалося серце. На вершині гори товариші запалили багаття. Настала ніч, а яхта не подавала сигналу – це означало, що нас не бачать. Вона відпливе! Більше я не вагався. У сутінках я кинувся у воду й поплив до судна. Яхта була від мене за якихось тридцять сажнів, як раптом вона змінила галс. Ось тоді-то я й закричав. Цей крик почули діти. Я повернувся до берега стомлений і зламаний. Матроси підібрали мене ледь живим. Ця остання ніч була для нас воістину жахливою. Ми вважали, що залишимось тут навіки. Та ось на світанку ми помітили, як яхта повільно лавірує, а з часом ви спустили шлюпку… То був наш порятунок! Яке щастя! Дітки, мої любі дітки були у тій шлюпці й простягали до мене руки!..

Гаррі Грант завершив свою історію і діти обсипали його поцілунками. І лише зараз капітан дізнався, що своїм спасінням він зобов’язаний тому самому документу, якого вклав у пляшку через тиждень після аварії.

А над чим, цікаво, так замислився Жак Паганель під час розповіді капітана Гранта?

Наш поважний географ утисячне про себе поновлював текст документа. Він по черзі пригадував усі три тлумачення, і всі вони виявились хибними. Як же позначався острів Марія-Тереза на ледь уцілілих од морської води аркушах?

Паганель більше не мав сил терпіти: він схопив Гаррі Гранта за руку:

– Капітане, – вигукнув він, – скажіть мені, що ви написали у своєму загадковому документі?

Географове питання розпалило цікавість усіх присутніх, адже саме зараз вони мали можливість почути розгадку таємниці, яку марно намагалися розгадати протягом дев’яти місяців!

– Чи пам’ятаєте ви текст документа слово в слово? – запитав Паганель.

– Звісно, – відповів Гаррі Грант. – Не минало й дня, аби я не відтворював у пам’яті ці слова: на них тримались усі наші надії.

– Які то були слова, капітане? – запитав Гленарван. – Ви нас так заінтригували!

– До ваших послуг, – відповів Гаррі Грант. – Ви ж бо знаєте, аби збільшити наш шанс на порятунок, я поклав у пляшку документи, написані трьома мовами? Котрий із трьох вас цікавить?

– А хіба вони не тотожні? – вигукнув Паганель.

– Тотожні, за винятком одного слова.

– Тоді процитуйте мені французький текст, – запропонував Гленарван, – він найліпше зберігся й наші тлумачення ґрунтувались переважно на ньому.

– Гаразд. Ось вам дослівний французький текст: «27 червня 1862 року трищоглове судно «Британія», Глазго, зазнало аварії за півтори тисячі льє від Патагонії, в Південній півкулі. Двоє матросів і капітан Грант дісталися острова Табор…»

– Що?! – вигукнув Паганель.

– «Там, – казав далі Гаррі Грант, – зазнавши страшних злигоднів, вони кинули цей документ під 153° довготи й 37°11´ широти. Надайте їм допомогу, або вони загинуть».

Зачувши слово «Табор», Паганель зірвався з місця й не в змозі стриматися, вигукнув:

– Як острів Табор? Та це ж острів Марія-Тереза!

– Саме так, месьє Паганелю, на англійських мапах це острів Марія-Тереза, а на французьких – Табор.

По цих словах Паганелеве плече струсонув важкий кулак. Географ аж присів од удару. Цей удар наніс майор, і це вперше він вийшов за рамки пристойності.

– Географ! – презирливо вигукнув Мак-Наббс.

Та Паганель навіть не усвідомив цього стусана, бо що важить удар, завданий кулаком, порівняно з ударом, якого зазнало самолюбство вченого!

– Отож, – звернувся Мак-Наббс до капітана Гранта, – наш географ був близький до істини. Патагонія, Австралія, Нова Зеландія здавались йому безперечним місцеперебуванням тих, кого ми розшукували. Слово «contin» – його він спершу тлумачив як continent (континент), з часом набуло свого справжнього значення – continuellement (безнастанно); indi тлумачилось як indiens (індіанці), indigenes (тубільці) і, нарешті, indigence (злигодні) – і це було правильно. Тільки уривок слова «abor» збив з пантелику географа! Паганель вперто вважав його за основу французького дієслова «aborder» (приставати), тоді як він означав назву острова Табор, котрий став притулком для моряків із «Британії»! А втім, це не є помилкою, адже на корабельних мапах «Дункана» цей острівець позначений під назвою Марія-Тереза.