Володимир Рутківський - Джури і підводний човен

— Він мене відпустив, — уникаючи княжого погляду, відповів Грицик. — Маю одну справу.

Наразі князь завважив, що в Грицика сакви такі самі повні, як і в Демка.

— А ти що везеш? — запитав він і тицьнув пальцем в одну із саков. — О, та в тебе тут не лише зброя!

— Та… — чи не вперше в житті не спромігся на відповідь Грицик.

— Він хоче викрасти собі наречену, — відказав за Грицика татарчук, якого, як уже відав князь, звали Ренатом.

— Викрасти? — підняв брову Глинський. — Він що, потатарився?

— Він — ні. Але цього хочу я.

— Чому?

— Бо вона моя сестра.

— Зрозуміло, — кивнув головою князь. — Звичаї предків порушувати не годиться. І хто ж йому помагатиме її викрадати?

— Я, — сказав Ренат.

— Ти? — здивувався князь. — Власну сестру?

— Так, — підтвердив Ренат. — Бо він — найвірніша людина в світі.

Ч о р н и й л і с — у ті часи праліс, що тягнувся уподовж річок Тясмин та Базавлук

Ч а м б у л — загін

У л у с — загін

Д у н г и з — свиня

А р а к — алкогольний напій з молока

Т у м е н — 10-тисячний загін воїнів

Б о г а т у р и — дужі люди, силачі

Б і н б а ш а — тисяцький

О л т а в а — нині місто Полтава

Ш а п л и к — дерев’яна посудина, схожа на перерізану діжку з вушками для носіння

П о р ш н і — м’яке взуття

А к е р м а н — місто Білгород-Дністровський

Х а д ж и б е й — К о ц ю б і ї в — К а ч и б е й — Одеса

Ґ ь о з л і в — місто Євпаторія

К а р а с у б а з а р — місто Білогірськ

С и н і В о д и — річка Синюха, над якою 1362 року литовсько-українське військо за 18 років до битви на Куликовому полі розгромило татарську орду

А з і — К а л е — так турки називали Очаків