Марія Ткачівська - Обережно, діти!

Нарешті я зрозумів, чому Бровко весь час сидів біля наших сходів.

Наступного дня Тарас на вулицю не виходив. Інші три дні також. Життя старшого брата не таке вже й солодке. Тоді я ще цього не знав.

Анетка часто ганяла на велосипеді. Особливо тоді, коли Тараса не було вдома.

Вона ще на початку літа навчилася. Спочатку Тарас її трохи вчив. Тримав ззаду за сидіння і біг за нею подвір’ям. Якось він відпустив сидіння, а Анетка не помітила цього і довго їхала сама. Коли оглянулася, побачила, що Тараса поруч нема, і тієї ж миті приземлилася у кропиві. Але перед тим збила з ніг свою сусідку й розламала Бровкову будку. З того часу Анетка їздила тільки по дорозі.

Я ніяк не міг збагнути, як велосипед може триматися на двох таких тоненьких колесах. Анетка тримала мене з одного боку, Павлик з другого. Я не хотів, щоб це побачила Ксенька: буде казати, що всі кури з мене сміються. Старші хлопці також кепкуватимуть. Мені байдуже. Лиш би я навчився. Приїду додому й розкажу Богданові, що я також умію. Тоді він не буде хвалитися, що в нього найкращий велосипед і що він найкраще у світі вміє їздити.

Щоб не бачила Ксенька, ми вирішили піти за село. Я біг за велосипедом і дивився, як Анетка тисне на педалі й веде кермом.

– Тепер ти, – скомандувала вона.

Я знову не міг сісти на сидіння. Павло тримав справа. Я важу вже сто кілограмів. Принаймні так казав Павло. Я ніяк не міг впоратися з кермом. Переднє колесо весь час утікало вбік.

– Крути дужче педалі, – командувала Анетка, – тоді все вийде.

Я покрутив. Анетка й Павло залишилися позаду. Я відчував, що лечу. Попереду був ставок. Перед ним потічок. Кладка була вузенька…

Анетка допомагала витягувати велосипед. Якщо б зігнулося тільки колесо, не було б біди. Ми ніяк не могли знайти у ставку сидіння. Я намагався йти рівно. Чорний брудний одяг прилип до тіла. Болото стікало по ногах. Розмову з Тарасом Анетка взяла на себе. На мене чекала розмова з дідом.

Я боявся признатися дідові Мартину, що сталося, і відразу побіг до діда Орка.

– Не хвилюйся! Ми все відремонтуємо!

– Справді?

– Справді!

Ми просиділи з дідом Орком дві години в його майстерні.

– Звідки ви все вмієте?

– У мене є десять таємниць чоловічого успіху.

– Тільки десять і все?

– Тільки десять.

– А ви їх можете продати?

– Продати не можу, а от розказати – будь ласка!

Як мені хотілося знати цих десять таємниць, щоб усе вміти.

– Перша таємниця – сила. Чоловік завжди сильніший від жінки і не повинен це показувати.

– Значить, треба купити дві банки протеїнів і ще якоїсь там анаболіки (я таке слово по телевізору чув) і підживити трохи біцепси. Жінки таке люблять. У Софійки всі друзі – бодіґарди. Я їй не вірю: з такими їхніми засушеними біцепсами можна лише Білосніжкою у сімох гномів працювати.

– Я про той біцепс, що в голові.

– Ніколи не знав, що в голові є біцепси.

– Є! Це – мозок. Його треба тренувати, тобто думати. Ти чув коли-небудь, що мозок може всихатися?

– Ні.

– Так от. Той, хто думає, тренує мозок. Ну, тіло – само собою. От і вся сила. Дівчатам це подобається, – підморгнув дід.

– З дівчатами в мене не дуже.

– Це тобі так здається.

– Нічого не здається. У мене алергія на Ксеньку, а вона весь час чіпляється (я згадав, що в Бодька алергія на котів. Він ще просто не бачив Ксеньки!). Зате Анетка не звертає на мене уваги. Бред Піт-Павло до неї підбивається.

– Може, це тобі тільки здається!

Якби це був мій дід, я б ще раз сказав «нічого мені не здається», а тут змовчав.

– Але є ще інші дівчата.

– Ха! Ксенька! Ксенька… Це вона… – Я ледь не продав, що це вона підбила нас на пригоду з фарбою. – Вона – пилосос!

Мені таки довелося розповісти дідові Оркові про весілля. До дрібниць я не вдавався. Дід уже старий і не розуміє, що я мав на увазі, коли говорив про пилосос.

– Жінки завжди добиваються свого. Чоловіки мають бути пильні, щоб їх не перехитрили, – дід примружив одне око. – Але про це не треба розповідати жінкам. Таємниця!

– Ксенька також хотіла добитися свого, і я її терпіти не можу!

– Ти не мусиш усіх любити, але маєш на них зважати. От тобі й наступна таємниця.

– А чи є якась таємниця, де б дівчата любили хлопців? – я сам не сподівався, що зможу таке запитати.

– Це – знати всі таємниці світу. Та найбільше жінки люблять, щоб їх любили (спробуй любити Пилососа, який ледь не висмоктав з мене всі нутрощі), ну й поважали. Цим колись присягали сини короля Барбаросси на мечі. Чув про такого?