Іван Котляревський - Українська драматургія. Золота збірка

Корецький( ображено ). Чого ж ти плюєшся, дурепа? Я тебе питаю, як добру.

Пані Корецька( починає говорити більш до стін, ніж до Корецького ). Поначіплював орденів — подумаєш, який герой! З панночками всі ви герої, а на позицію вас і чорт не випре… Герої… А ще й собі: Петлюра такий, Петлюра сякий! — Ось заждіть — він вам покаже, який він.

Корецький( починаючи розуміти, радісно осміхається; ядовито ). Еге-ге! Бачу — вітер вже повіяв із другого боку! — Це щось має значити! ( Підводиться зацікавлений вище .)

Пані Корецька. Заждіть, заждіть — будете тікати, аж галіфе буде труситися. Вони вам покажуть!.. ( Злорадно сміється .)

Корецький( ядовито ). Чого це ти до їх така стала немилостива? — Адже вони люди благородні, образовані… ручки цілують…

Пані Корецька( до нього ). Не гарикай, чорт! — Робить не робиш, тільки лежиш. Стій, ось прийде, то він тебе швидко підійме. Сама піду та буду прохати.

Корецький( іронічно ). Куди ти підеш? Куди ти підеш?

Пані Корецька. А що ж мені зробиться: піду до нього і скажу: «господін Петлюра»…

Корецький( з презирством ). «Господін Петлюра»… Та ти говорити научися спершу по українському!

Пані Корецька. Немає мені чого вчитися — я й так добре вмію. От тоді як усипле тобі своєю рукою двадцять п’ять гарячих, отоді будеш знати! ( Сміється .)

Корецькй( гаряче ). За што? за што?

Пані Корецька. Щоб ішов служити, а не викачувався на подушках — за те! Що ж ти собі думаєш — і тоді будеш отак лежати, як тепер? — Ні-ні… минеться, аж зашумиш у військо!

Корецький( сердито ). Тоді, як рак свисне!

Пані Корецька( лякає ). Пришле отих-о-о, що шапки з отакими-о верхами… бачив? — Такими червоними, що аж горять, то вони тебе попросять! Вони вміють прохати!..

Корецький( охмурнівши, чмихає носом ). Хай же ще спершу Київ візьме! Ти думаєш, ото справді він увійде не сьогодні-завтра у Київ — хай іще почекає трошки!

Пані Корецька. Не бійся — прийде! ( Бере на столі карти й починає рішуче перебирати в руках .)

Корецький( уїдливо ). Що? Чи не будеш оце вже на Петлюру ворожити? Оце вже годі ворожити на гетьмана, — давай будемо на Петлюру?

Пані Корецька. Може й на Петлюру, тобі що до того? ( Спиняється в задумі над картою і далі з суворо - діловим виглядом звертається до кімнати квартиранта .) Миколо Федоровичу, ви не знаєте — Петлюра блондін чи брюнет?

Корецький( передражнює ). «Блондін чи брюнет?» — Шанкрет! ( Закидає ноги на бильця ліжка .) От коли гетьман справді не буде дурак, та мобілізує двісті тисяч війська, та як шугне твого Петлюру з-під Київа…

Пані Корецька( пильно розкладаючи карти ). Мобілізує. Намобілізував уже багато… ( Швидко, голосніше .) Тебе ось дуже мобілізував?

Корецький( підскакує, як уколотий голкою, люто кричить ). Но я же ведь бальной! Бальной! Я тебє русскім язиком говорю, что я бальной!!

Пані Корецька( спокійно ). Не кричи, як на живіт, люди почнуть збігатися. «Больной, больной», а реве, як із бочки.

Корецький( стримуючи до шепотіння голос, але з експресією жестикулюючи сильно напруженими руками ). Чому ж ти мені не віриш? У мене задишка… у мене всі кістки ниють…

Пані Корецька( спокійно ). Од лежні. Кістки ниють, а на столі третій хліб не влежить…

Корецький. Не віриш? Коли б же іще й тебе так ссало під ложечкою, як оце мене день і ніч ссе!

Пані Корецька( спокійно ). Нічого, у кожного дезертира під ложечкою ссе.

Корецький( уражений схоплюється й сідає на ліжку, жестикулює руками, але не знаходить слів . Далі смутно повертав голову до стіни, гірко ). І ето — жена! Ето — законная жена! ( Починає стогнати і кашляти ).

Пані Корецька( пильно і уважно ворожить на карти; спиняється, щось дума є. Далі проясніла задоволена ). Ну, звичайно… инакше й бути не може.

Панна Ліза( влітає радісна, схвильована, червона, як піон . Коса в неї трохи розбита, з - під косинки мають пасма; томно, знеможено .) Ой, Катічка! Ой, Катюню! ( Обнімає її і цілує. )

Пані Корецька( суворо ). Чого тобі?

Панна Ліза( на мить замира є. Далі кидається, починає пильно прохати ). Ну, чого ж ти, Катічка, втікла? Він же трохи випивши, пожартував — чого ж було ображатися?

Пані Корецька( суворо ). З інтелігентною женщиною так не жартують! ( Зиркнувши оком на груди панни Лізи, тихіше .) Дивись, у тебе на грудях блузка розстібнулася.