Іван Котляревський - Українська драматургія. Золота збірка

Корецький( благочестиво хитає головою, лупає очима ). А яй-яй… до чого розпустилися! до чого розляпалися.

Панна Ліза( в нетерплячці ). Ну, ходім швидче — що тут із ними говорити. ( Робить реверанс .) Досвіданія, пани добродії. ( Регоче .)

Пані Корецька( повертається до них і тоном наказу в жартовливому азарті ). Та дивіться: як вернемося, то щоб було мені тут чисто, поприбрано, попідмітано. Посуда перемита, самовар готовий стояв на столі, вичищений, як огонь! ( Регоче .) Годі нас підганяти — тепер і ми вас запряжемо.

Корецький. А, лишенько, — показилися, зовсім почамріли!

Коломієць( щось міркуючи, скривившись ). Добре, добре. Буде колись свято і на нашій вулиці.

Пані Корецька і Ліза зникають за дверима з піснею: «Дружно, ребята, в поход собирайся».

Корецький. Ні, видно, тепер їх і на мотузі не вдержиш. Почули, як брязнули шпори, — зразу як дроку наїлись! ( Павза .) Що ж, закуримо, Миколо Федоровичу?

Коломієць( зітхнувши ). Закуримо, Антоне Аркадієвичу. ( Передає цигарку Корецькому, закурюють .)

Коломієць( перегодя ). Поганенькі наші справи.

Корецький. Та ви не бійтеся — то вони тільки жирують, а виказать справді не викажуть, — побояться.

Коломієць( задумано ). Зумисне може і не викажуть, — я боюсь — на мові можуть упійматися.

Корецький. Хіба ото тільки… ( Дума є.) Знаєте що? А чи не піти б вам зараз заявитися до коменданта, чи куди там… Походили б там день, два десь на варті з рушницею — все одно з цієї мобілізації толку не буде.

Коломієць. Я вже й сам думав… тільки ж… подумаєш і так… і так подумаєш… ( Думає, далі рішуче стукає кулаком об стіл .) Ні, я таки підожду ще! ( Встає. ) Треба ось піти на розвідочку, тут у мене один план складається.

Корецький( позіхає ). Ну, підіть, підіть, — та й мені розкажете, що там діється на світі. ( Живіше .) Тільки ви там того… обережненько: мало не коло кожного двору стоять патрулі. На розі Пушкинської учора, кажуть, двох розстріляли — одного учителя якогось, другого — студента-єврейчика. Дивіться, щоб не нарвалися.

Коломієць( певно ). А це нащо? ( Показує собі на чоло і на ноги .) Нащо ж тоді господом Богом і голова та ноги дається людині? ( Насуває козирок на очі, підіймає комір пальто .)

Корецький( осміхається, задоволений ). Так викрутимось?

Коломієць( скромно ). До цього часу крутився якось. ( Виходить .)

Корецький( лишившись один, поволі виплутується з - під укривала, надіває на босі ноги туфлі і по звичці, згинаючись і стогнучи, чвалає до вікна . Подивився у вікно, почав никати по кімнаті і, надибавши забуті жінкою на столі ключі, підходить до буфету, одмикає його й починає нишпорить у йому . Знайшов кусок якогось сухаря — почав хрумати . Вийняв пляшку, почав розглядати на світло . Покоштував, заскалив око, цмокнув і став цідити недопитки в шклянку . Випивши націжене, він сильно потягається, як людина засижена, і починає робити енергійно гімнастичні рухи; задоволено засміявся . Далі вирівнявся і, одбиваючи ногу туфлями, починає по кімнаті марширувати, приспівуючи ) :

Спиняється, сам собі подає команду: «Крру-гом!..» Вірно по військовому робить зворот: «Шагом-арш!..» Марширує: «Ать-два!.. ать-два!.. Стой!». Спиняється. Подає команду: «Шаг вперед… Кали… Назад прикладом… бей!!» Виробляє фехтувальні вправи, далі підбігає до дверей, прислухається. Закусив губу, зігнувся, легенькими стрибками добіг до ліжка, з розгону перекрутився на йому і затих, знову прибравши хворий вигляд. Кашляє старечим, хворим голосом: кахи-кахи-кахи…

Двері з тріском одчиняються і в кімнату влітає, як вітер, пані Корецька, гнівна, червона — очима кидає блискавки.

Пані Корецька( обурено ). Нахал! Нєвєжа! Как он смел! Как он осмєлілся!.. Думает — що полковник, то йому всьо можна! Плювать я хотіла на нього!

Корецький( зацікавлений трохи, підводить голову і говорить з невинно - фарисейською миною, тоном стурбованого чоловіка ). Що сталося, Катю?

Пані Корецька( повертається до нього ). Та як же? Я дама, я інтелігентная женщина, а він… ( Придивившись до обличчя чоловіка, з огидою плює. ) Тьфу, яка гидка пика! Хоч би вмився, або що… ( Починає сердито, мовчки ходити по кімнаті, жестикулюючи руками .)