Мілорад Павич - Скляний слимак

ЖІНКА:Перстень? Для мене? А я якраз розлучилася… Відчуваю, що треба зробити…

Чоловік у чорному натягає Жінці перстень на палець і при тому шепоче їй щось на вухо. Жінка, збентежена, встає з лавки і відходить.

На лавці залишаються Письменник і Чоловік у чорному. Коротка мить невизначеності.

Чоловік у чорному підводиться, на знак прощання махає капелюхом і йде від лавки. Наздоганяє Жінку та бере її під руку. Віддаляються швидко, без слів.

Квартира Жінки. Чоловік у чорному і Жінка.

Щойно увійшли до кімнати, починається найбурхливіша й найкоротша любовна сцена, завершена її криком. Чоловік у чорному гладить ніс Жінки, хоче швидко піти, але перед тим раптом мацає свої кишені й вигукує.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ:Моя запальничка! Де моя запальничка? Ти не бачила моєї запальнички в жовтому чохлі? Ти бува її не поцупила?

Нахабно її обшукує, потім витрясає всі подарунки з її сітки і, не знайшовши запальнички, вилітає з кімнати. Жінка хреститься й гепається у фотель.

ЖІНКА:Стільки шуму ні через що. Страшна коштовність, запальничка!

Запалює цигарку, відпочиває у фотелі. Бере один пакетик у червоній упаковці з бантиком. Обережно розв’язує обгортку і виймає скляного слимака з кришталю. Слимак наповнений пахучим рожевим порошком і затканий зверху воском із ґнотиком — щось на кшталт декоративної свічки.

ЖІНКА (нюхає скляного слимака) : Як чудово роблять тепер ті декоративні свічки! Скляний слимак, що пахне, коли запалюєш його ґнотика. Чарівно!

Жінка натискає кнопку на телефонному автовідповідачі й записує повідомлення.

ЖІНКА:Повідомлення для мого колишнього чоловіка. Ти знову приходив? Нагадую тобі про нашу угоду. І далі можеш приходити до моєї квартири, але лише коли мене в ній не буде. А ти знаєш, коли мене тут нема. Можеш дивитися телевізор, можеш щось випити, але не смієш нічого їсти, ні щось, за звичкою, вкрасти. Коли порушиш угоду, зам о к одразу буде змінено, а поліцію буде повідомлено про те, чого бракує у квартирі.

Жінка вимкнула автовідповідач, зі скляного слимака вийняла заглушку у вигляді свічки. Зі слимака висипала пахучий рожевий порошок у попільничку. Потім узяла інший пакетик і з нього вийняла пляшечку з черепом на етикетці, піднесла її до очей і прочитала:

Насипала сріблястий вибуховий порошок із пляшечки до слимака й обережно повернула воскову заглушку з ґнотиком на місце та спакувала слимака знову в червону коробочку.

ЖІНКА:Так, тепер це бомба, а не свічка.

Тут треба додати до слимака моторошну музичну тему, яка відтепер супроводжуватиме скляного слимака, коли б він не з’явився. Жінка ставить слимака на стіл, типовий для архітекторів: на столі та скрізь по стінах — плани єгипетських пірамід і храмів, бібліотека повна книжок про Єгипет. Це робочий простір її колишнього чоловіка. Жінка виходить із квартири.

На коробочку з бантиком падають сутінки. За нею видно клямку вхідних дверей, на якій відбивається промінь заходу сонця. Клямка повертається.

До квартири входить Давид, засвічує лампу. Він зденервований, пожмаканий, невиспаний. Боязко обходить квартиру. Коли бачить, що нікого нема, виймає з холодильника віскі, наливає, п’є, лід подзвонює у склянці. Раптом чути голос із автовідповідача, налаштованого на автоматичне вмикання. Давид сполоханий, ледь не випускає склянки.

ЖІНЧИН ГОЛОС:Ти знову приходив? Нагадую тобі про нашу угоду. І далі можеш приходити до моєї квартири, але лише коли мене в ній не буде. А ти знаєш, коли мене тут нема. Можеш дивитися телевізор, можеш щось випити, але не смієш нічого їсти, ні щось, за звичкою, вкрасти. Коли порушиш угоду…

Давид люто вимикає автовідповідач. Порскає з рота недопитим ковтком віскі на квіти у вазонку на підвіконні. Визуває мешти, завалюється у фотель і засинає.

Понад рікою ніч. Давид зненацька прокидається. Встає. Перше, що бачить — це подарунок у чудовій коробочці з бантиком. Стоїть мить, наче зачарований, втупившись у коробочку. Рухається до виходу. Вже в дверях хвильку вагається. Повертається, зі столу краде червону коробочку з бантиком… Швидко виходить із квартири.

Кав’ярня в будинку, в якому мешкає Жінка.

За шинквасом сидить декілька людей. Кельнерки прикрашають кафе до Святвечора та Різдва. За шинквасом Давид читає газету. У кафе входить чоловік, який на плечах і на капелюсі має різні квіти та малі різдвяні гілочки.