Ежен Йонеско - Носороги

Що там таке?

Всі підбігають до переднього вікна.

Що там таке?

Чути гуркіт обваленої стіни. Курява вкриває частину сцени, якщо це можливо, за курявою не видно й акторів. Чути, як вони говорять.

Беранже. Нічогісінько не бачу, що там сталося?

Дудар. Хоч не видно, зате все чути.

Беранже. Ще цього не вистачало!

Дезі. Тарілки запорошаться.

Беранже. Аніякої гігієни.

Дезі. Нумо швидше їсти. Годі про це думати.

Курява розвіюється.

Беранже (показуючи пальцем у залу). Вони зруйнували казарму пожежників.

Дудар. Справді, зруйнували.

Дезі (що відійшла до вікна й витирала тарілкубіля столу, підбігла до Дудара й Беранже). Он вони йдуть.

Беранже. Всі пожежники, цілий носорожачий полк, ще й з барабанами попереду.

Дезі. Виходять на бульвар!

Беранже. Це вже нестерпно, це нестерпно!

Дезі. Із кожного двору теж на вулицю йдуть.

Беранже. Виходять із будинків…

Дудар. Навіть крізь вікна!

Дезі . Й приєднуються до решти.

Видно, як ліворуч з дверей на сходовому майданчику виходить чоловік і чимдуж збігає сходами; потім ще один чоловік з великим рогом над носом, потім жінка з носорожачою головою.

Дудар. Ми вже не маємо більшості.

Беранже. А скільки серед них однорогих і скільки дворогих?

Дудар. Статистики, безперечно, десь там рахують. Є про що сперечатись ученим!

Беранже. Відсоток тих чи інших можна визначити лиш приблизно. Все відбувається занадто швидко. В них нема вже часу. Вже нема коли рахувати!

Дезі. Залишмо статистикам їхній клопіт — це буде найрозумніше. Любий мій Беранже, ходімо снідати. Ви заспокоїтесь, вам стане краще. (До Дудара). І ви теж.

Вони відступають від вікна, Дезі взяла Беранже за руку й ніби веде його до столу; Дудар зупинився на півдорозі.

Дудар. Я не такий уже й голодний чи, швидше, консервів не люблю. Піду десь на моріжок.

Беранже. Не робіть цього. Знаєте, чим ви ризикуєте?

Дудар. Я й справді не хочу вам заважати.

Беранже. Таж вам кажуть, що…

Дудар (уриваючи Беранже). Ні, це не манірність.

Дезі (до Дудара). Слухайте, якщо ви хочете зовсім піти від нас, ми ж не можемо силою…

Дудар. Не ображайтесь, я зовсім не гордую.

Беранже (до Дезі). Зупиніть, не пускайте його.

Дезі. Мені б хотілось, щоб він зостався… проте кожен собі господар.

Беранже (до Дудара). Людина вища від носорога!

Дудар. Я й не кажу, що не так. І з вами теж не погоджуюсь. Я ж не знаю, тільки дослід може довести.

Беранже (до Дудара). І ви теж, Дударе, ви теж слабкі. Це минущий порив, потім пошкодуєте.

Дезі. А якщо це справді минущий порив, то небезпека не така вже й значна.

Дудар. В мене є совість! Я зобов’язаний аж до могили ділити із своїми начальниками й товаришами кожну радість і горе.

Беранже. Ви ж не вінчались із ними.

Дудар. Я заперечую шлюб, надаю перевагу не малій, а великій, усесвітній родині.

Дезі (лагідно). Дударе, ми дуже шкодуватимем, але ми нічим не можемо зарадити.

Дудар. Мій обов’язок — не покидати їх, я виконаю свій обов’язок.

Беранже. Навпаки, ваш обов’язок у… ви не знаєте свого справжнього обов’язку… ваш обов’язок — свідомо й несхитно опиратися їм.

Дудар. Я збережу свою свідомість. (Починає кружляти по сцені). Усю свою свідомість. Якщо критикувати, то краще робити це зсередини, а не зовні. Я їх не покину, піду за ними.

Дезі. Яке в нього чуйне серце!

Беранже. В нього дуже чуйне серце. (До Дудара, потім підбігає до дверей). У вас дуже чуйне серце, ви людина. (До Дезі). Затримайте його. Він помиляється. Він людина.

Дезі. Що я зроблю?

Дудар відчиняє двері й тікає; видно, як він чимдуж збігає сходами, за ним Беранже, зупинившись на сходовому майданчику й гукаючи навздогін.

Беранже. Поверніться, Дударе. Ми любимо вас, не ходіть туди! Вже пізно! ( Повертається назад). Вже пізно!

Дезі. Тут нічого не вдієш.

Зачиняє двері за Беранже, а він підбігає до вікна спереду.

Беранже. Він пішов до них, де він зараз?