Ежен Йонеско - Носороги

Дудар. Як на мене, щось ви дуже самовпевнені. Хіба можна знати, де кінець нормальності й початок ненормальності? Ви можете визначити, що нормальне, а що ненормальне? Ні лікар, ні філософи не можуть розв’язати цієї проблеми. Ви мусили б знати про це.

Беранже. Може, філософи й не можуть. Але практично це легко. Вам доводять, що рух не існує… І ходять, ходять, ходять… (починає ходити по кімнаті) ходять або кажуть собі, як Галілей: «А вона таки крутиться…»

Дудар. У вас усе змішалося в голові! Таж не плутайте. Якщо вже про Галілея, то там навпаки, теоретична й наукова думка була правою супроти тверезого глузду та догматизму.

Беранже (знетямившись). Самі лиш вигадки! Тверезий глузд, догматизм, слова, слова! Я, може, й змішав усе в голові, а ви взагалі безголові. Ви вже не знаєте, що нормальне, що ні! Ви мене доконали із своїм Галілеєм… Чхав я на нього!

Дудар. Ви самі навели його слова й порушили питання, вважаючи, що останнє слово завжди за практикою. Воно, може, й так, але коли їй передує теорія, історія мислення й науки це добре доводить.

Беранже (все лютіший). Та нічого вона не доводить. Самі балачки, це безумство!

Дудар. Знов-таки, звідки вам знати, що таке безумство…

Беранже. Безумство — це безумство, і все! Безумство, та й годі! Всі знають, що таке безумство. А носороги — це практика чи теорія?

Дудар. І те, й те.

Беранже. Як і те, й те?

Дудар. І те, й те, або одне й друге. Це ще обмислити треба!

Беранже. Якщо так, я… відмовляюсь мислити!

Дудар. Ви не володієте собою. Думки у нас справді різні, але обговорюймо їх мирно. Треба обговорювати.

Беранже (нестямно). Гадаєте, що я не володію собою? Ще скажіть, що я Жан. Ох! Ні, ні, я не хочу, щоб зі мною сталося, як із Жаном. Ох! Ні, я не хочу стати як він. (Заспокоюється). Я не підкутий у філософії. Я не вчився, а у вас є дипломи. Ось чому вам легше говорити, а я не знаю, що й відповісти, я вахлай.

Ще гучніший носорожачий тупіт, що лунає спершу під вікном ззаду, а потім під вікном спереду.

Але я відчуваю, що ви помиляєтесь… Я це відчуваю інстинктивно, та швидше ні, це в носорога інстинкт, а я відчуваю інтуїтивно, ось потрібне слово, так, інтуїтивно.

Дудар. А що ви розумієте під інтуїтивним?

Беранже. Інтуїтивно — це значить отак, і все! І я отак відчуваю, що ваша надмірна терпимість, ваше шляхетне потурання, повірте мені, насправді лише слабкість… І засліплення…

Дудар. Воно таке тільки для вашого простацтва.

Беранже. Добре вам завжди кпити з мене. Але слухайте, я спробую знайти Логіка…

Дудар. Якого логіка?

Беранже. Логіка, філософа, Логіка, який… ви краще за мене знаєте, що таке Логік. Мого знайомого Логіка, він з’ясував мені…

Дудар. Що він вам з’ясував?

Беранже. З’ясував, що азіатські носороги — це африканські, а африканські — це азіатські.

Дудар. Щось я не втну.

Беранже. Ні… ні… Він нам довів протилежне, тобто африканські носороги — це азіатські, а азіатські… ну, я розумію. Це не те, що я хотів сказати. Зрештою, ви це з’ясуєте з ним. Він подібний до вас: людяний, витончений інтелектуал, ерудит.

Усе гучніший носорожачий тупіт. Слова обох акторів перекриваються носорожачим гармидером, що долинає з-під вікон; якусь мить видно, як ворушаться губи Дудара й Беранже, та не можна нічого почути.

Знову вони! А! Кінця цьому не буде! (Підбігає до вікна в глибині). Досить! Досить! Падлюки!

Носороги пішли далі. Беранже погрожує їм навздогін кулаком.

Дудар (сидить). Дуже хотів би познайомитись із вашим Логіком. Якщо він погодиться з’ясувати мені такі делікатні речі, делікатні й темні… Повірте, я більшого й не хочу.

Беранже (біжачи до переднього вікна). Так, я приведу його. Він поговорить із вами. Ви побачите, це непересічна людина. (Вслід носорогам, у вікно). Падлюки! (Знову погрожує кулаком).

Дудар. Хай собі бігають. І будьте чемніші. Так з тваринами не поводяться.

Беранже (ще у вікні). Оно знову!

В оркестровій ямі під вікном показується брилик, простромлений носорожачим рогом, і швидко пролітає з лівого боку в правий.

Брилик, почеплений на розі! Ох! Це брилик Логіка! Брилик Логіка! Хай йому біс, Логік став носорогом!