Павел Коробчук - Кайфологія

головне – дожити до осені. а там можна і помирати.
там можна одягнути халат і заснути п’яним у парку.
необхідність суспільства в поетах вимірюється витратами
на пункти бюджету, зазначені у ремарках.

оскільки фінансування СБУ та міліції – одне з перших,
а фінансування літературної сфери – ніяке,
у будь-якого двотисячника справжніх прихильників менше,
ніж жертв у Бітцевського маніяка.

якби поети підпалювали себе разом з міськрадами,
кидались на щити внутрішніх сил на акціях протесту,
писали нові поезії на геніталіях учасників гей-параду,
вимагаючи права на окрему – поетичну стать, на інцести,

якби вони флешмобили, як щурі, на рейках метрополітену
проти підвищення тарифів на міський транспорт,
во ім’я екології душили б водіїв пакетами з поліетилену,
віддавали б нелегалам свій паспорт,

якби їхали у гарячі точки, щоб стати шаурмою чи жертвою,
зізнавалися б у пограбуваннях дитсадків чи в терактах,
якби поети ходили в одних шкарпетках церквою,
переносили героїн у шлункових трактах і народний опіум у трактатах.

ось де проявляється міцний характер,
нерелігійна віра у переконання, але за релігійну не гірша.
свобода воздасться за кров, це своєрідний бартер.
в таких ситуаціях не йдеться мова про гроші.

є у наших газових камерах такі відчайдушні та щирі,
що знімуть собі протигаз для останнього поцілунку,
вони вірні своїм помислам, промислу та шкірі
і від цього у них покращене травлення і стосунки.

що таке епатаж задля доведення правоти?
це удар, від якого розривається його барабанний пластик
і поет помирає, але слухачі підносять до вуст склянку води.
вони – третя щока після підставлених обох власних.

Господь не вбиває нікого. він просто практичний.
і завбачливий. – не дає дізнатися, що лежить у наших смертях.
у коробочці. з дешевими смаженими пиріжками.
цей – пересохле горло африканця.
цей – голова на чиємусь плечі. відрубана.
цей – зі свіжим м’ясом власного кухаря. всередині.

все, що нас не вбиває – робить нас.
особисте життя зводиться до посту. в соціальній мережі.
з’ясування друзів – до кров’яної юшки на розбитій раковині.
пізнання сучасності – до паркуру, хіпстерів, бітбоксерів.
ок, я знаю ці явища. але де вони?
тобто, де поміж ними подівся я? як відрізок часу.