Валентин Кудрицкий - А листя падають...
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - А листя падають...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, Юмористические стихи, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:А листя падають...
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2009
- Город:Київ
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:3 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
А листя падають...: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «А листя падають...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його "наш поет".
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
А листя падають... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «А листя падають...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
І є началом всіх начал.
Й даремно думають маститі,
Що кожний з них - то пуп землі,
А як віднять від них корито,
Чого ті варті королі?
17.2.1983 р.
О, СОЛОВ'Ї
О, солов'ї, о, жайвори й зозулі,
Затьохкайте, закуйте, задзвеніть,
Щоб про мої не визнані півкулі
Заговорив відразу цілий світ.
22.12.1982 р.
МАЯКИ КОХАННЯ
Там, де в житах цвітуть волошки сині,
Любов квітує, як червоний мак,
Ну а в душі прибої б'ють, як дині,
Варто тебе зустріти просто так.
Пливу до тебе, ніби в світ кохання,
На ті твої сатурнові кільця,
Й за маяки твої оті бентежні -
Я вічно дякую Творця.
22.12.1982 р.
НЕ СУДИЛОСЯ
Стоять вербички над ставком
І тихо зажурилися,
Любив я жар твоїх очей
Та, видно, не судилося.
Горить калина на весь ліс,
Аж Сонце задивилося,
Любив я жар твоїх очей -
Та, видно, не судилося.
Плаче берізка під дощем,
Від вітру ледь відбилася,
Душа болить, у серці щем
Та, видно, не судилося.
Сижу і я. Горю вогнем,
Трава росою вкрилася,
Тебе чекаю ніччю й днем
Та, видно, не судилося.
20.4.1982 р.
ПЕРЕЗРІЛИЙ НЕКТАР
Дитинство, молодість і зрілість,
І батьків дім десь вдалині.
Ніде так ніжно не кувала
Сива зозуленька мені.
Трава росла. Весна співала
Пташиним щебетом з гаїв,
І кожен раз пісні ті любі
Я вічно слухати хотів.
Сьогодні ж я дивлюсь на тебе
І вже не знаю, що казать?
Бо ти ще й досі, ой, не треба,
Бо батько з матір'ю не сплять...
А Сонце світить в білім світі,
Щебечуть птахи, гай шумить,
А ти, немов, застигла в цвіті,
Ніби тобі ще жить і жить.
Як квітка в полі розцвітає -
То рекламує свій товар,
Чим ніби голосно гукає,
Щоб сів на неї джміль, комар.
А ти все ждеш. Пильнуєш квітку
Поки її зів'яне цвіт,
Невже ж тобі, моя голубко,
Не жаль своїх дівочих літ?
А якщо квітка та зів'яне,
Якщо вона перецвіте,
То хто ж тоді на тебе гляне,
Чи хоч подумала про те?
І що тоді ти скажеш Богу -
Як жито все перешумить,
Невже ти думаєш, що й справді
В цім світі будеш вічно жить?
Чого ж ти й досі ще чекаєш?
О, ні - не вернуться ті дні!
Тому й зозуля не співала -
Давно так жалібно мені.
15.7.1982 р.
БІЛЕНЬКА БЕРІЗКА
В полі під берізкою
Там дівчина плаче,
Кришталеві слізоньки -
Признак неудачі.
Що ж то скажуть людоньки,
Що ж то скаже мати?
І дівочі грудоньки
Почали стрибати.
А біля дівчиноньки
Легінь гордо скаче,
Бо в дівочім горі
Він біди не бачить.
Йдуть - минають роки
А в дівчини слізки...
Бо нема вже в лісі
Білої берізки.
21.7.1982 р.
ТОПОЛИНА УКРАЇНА
Тополина Україна
Перед вікнами твоїми.
Ген берізок табунець
Гонить в поле вітерець.
Визирають з моря цвіту
Грудоньки твої, як квіти.
На голівці дві косички,
Ніби віти у вербички.
А на шиї - шарф червоний,
Як погляну - очі коле.
Вітер жар той роздуває
Що аж поле все палає,
А від поля і лице
Жаром ніжності пече.
Ти красу вдихнула в поле,
То ж усе й цвіте навколо.
Тільки ж ти не задавайся,
І як пава не пишайся,
Ніс, дивись, не задирай,
Зорі носом не збивай!
14.7.1982 р.
ПУЧЕЧОК КРАСИ
Дивлюсь на тебе ти, як імпульс -
Пучечок ніжної краси,
Звідки іде проміння вічне
Завжди незбитої роси.
І скільки б я разів до ранку
Тебе при зорях цілував,
Буду кричать: тебе не мав я,
Тебе не відав і не знав.
І кожен раз з новим бажанням
Буду тебе атакувать,
Аби я знав, аби повірив -
Що будеш вічно цілувать.
5.1.1983 р.
БІЛА ЛЕБІДКА
На вітрилах ніжності
З чистого срібла
Білою лебідкою
В душу ти ввійшла.
Ти ввірвалась бурею,
Як вечірній дзвін,
Як чарівна музика
Струнами колін.
Посміхалась Сонечком
Ти мені весь день,
Чарувала нотами
Ти своїх пісень.
Через тії грудоньки
Й ніжні смужки брів,
Через всі нещастя
Я до тебе брів.
Боже, як сумую я
За теплом пшениць,
Що пашить від тебе,
Із твоїх зіниць.
22.7.1982 р.
НЕ ВІР НІКОМУ!
Не думай ти, моя кохана,
Що ніжність всю роздарував,
Для тебе на десятки років
Кохання я ще приховав.
І хай хто скаже, що кохати
Я розучився, розлюбив?
Не вір нікому і ніколи,
-Тобі - твоє я залишив!
Дрімає Сонце. Хоче спати.
А почуття мої не сплять,
Я не втомивсь тебе кохати,
А от втомився дожидать.
9.12.1981 р.
ПОНОВА
Гуляє над полем понова
І крадеться з лісу зима,
Немає на тебе похожих,
І кращих від тебе нема.
Розстелює килим по полю
Зелений, квітчастий весна,
Немає на тебе похожих,
Читать дальше
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «А листя падають...»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «А листя падають...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «А листя падають...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.