Валентин Кудрицкий - А листя падають...

Місяць світить ясний мабуть солов'ю.
Зорі нахилились рясно над полями,
Що вони благають, чому миготять,
Може веселяться над юначим горем,
Чи чарують інших, що життя хотять?
Сам я вже не знаю, хто мені потрібний,
Чи коли зустріну дівчину таку,
Що зуміє настрію дать належний рівень,
Серцю відпочинок, розуму мету?
Сам я вже не знаю, де блука мій спокій,
Де ночами ходять ніжні почуття?
А літа проходять, ходять, незнаходять -
Так за днями тиждні, так і все життя.
Як людину стріну з доброю душею -
Серце застрайкує і чомусь мовчить,
А красуню стріну - то страшніша вовка,
Волі по неволі розум не велить.
А тому замовить я рішив тризуби,
Кліщі арматурні, розове пенсне,
Виб'ю вовку зуби - без зубів не страшний
І женюсь негайно - не судіть мене.
Там, де треба плакать - я завжди сміявся,
Хоч сказать по правді: духом я не кріп,
Я весь час сміявся і ніхто не бачив,
Що за тим, за сміхом - сльози, мов, окріп.
То літа голосять. А чому?- не знаю.
Що їм не хватає? Чому так сумні?
А літа проходять, а за ними - тиждні,
А за ними ночі, і останні дні.
То ж, коли до мене ти прийдеш,- не знаю
В зоряному платті - ніжна, молода?
Ні! Я не дрімаю. Я тебе шукаю,
Глянь, як неспокійна у Дніпрі вода.
Плескає об хвилі з човника весельце,
Місяць світить ясний, мабуть, солов'ю,
Де ти? Я не знаю. Все ж тебе чекаю,
Бо тебе єдину тільки і люблю!
26.9.1961 р.

ПЕРШЕ ПОЧУТТЯ
Ти прийшла і стала поруч біля мене,
Ти прийшла і стала може, просто, так,
А мене усього обпалило жаром,
Що лице розквітло, як у полі мак.
Жартували хлопці на мою адресу,
У гаю за річкою соловей співав,
А очеретянка на краю другому,
Ніби, з ним змагалася.Тільки я мовчав.
Вправо і наліво скрізь одні дівчата.
Глянь!- Які чудові і які прості.
Як багато ніжних їх на нашім полі,
Та чомусь, здається, - все не ті , не ті.
Не такі в них очі, губи, навіть, рухи,
Сміх, розмова, голос не такі - убий!
І хоч чорні брови, та не карі очі,
Бо як з ними поруч - я завжди сумний!
Забуваю все я - варт тобі з'явитись,
Краще не дивись ти в бік, де я стою,
Бо як ти поглянеш - то втрачаю мову
Й розказать не можу про любов свою.
Промовчу від того, що в душі твориться,
Від своїх юначих перших почуттів,
Бо весь час ганявся за чужим я щастям,
А своє як стрілось - ніби, онімів.
4.11.1961 р.

ВІЧНА СИЛА
Яку потрібно силу мать,
Щоб всіх прохожих чарувать?
Щоб хлопці мчались табуном,
Як вівці мчать за бараном.
2.4.1990 р.

ВІДДАЙ ЗАКОХАНИМ КОХАННЯ!
Тягнеш за коліна
Ти свою спідницю,
А я в тобі бачить
Хочу молодицю.
Не ховай, прохожа,
Ти красу жіночу,
Як її бажають
І її ще хочуть.
Будуть ще хвилини,
Як їдкі колосся,
Як ще будеш рвати
На собі волосся.
Як беззуба старість
День за днем потрошку
Скрутить твою ніжність
У страшну гармошку.
Думаю, що досить
Буде в тебе суму...
То ж сьогодні, люба,
Веселись і думай.
Бо людина з добрим
Розумом і серцем
Може йти по - справжньому -
В вічність і безсмертя.
14.6.1981 р.

НІЖНІСТЬ І ВІРНІСТЬ
Люблю наше Сонце і Землю за ніжність,
Бо там де є ніжність, там - вірність і вічність.
За те що разом вони йдуть спочивати,
Як йшли колись разом мій батько і мати.
Як Сонце проснеться - Земля повернеться
І ніжно до Сонця вона посміхнеться.
Не те, що до прикладу нинішні дами,
Що вчора з одним а сьогодні із вами.
Можливо це признаки нового часу,
Бо, певно, любов ця - найвищого класу.
22.10.1968 р.

БАЛЬЗАМ
Не треба, люба, не показуй
Свої шовкові грудоньки,
Коли цвітуть волошки в житі
І шепчуть в небі зіроньки.
Не треба, люба, не показуй,
Краще пройди ти навпростець,
Бо я за себе не ручаюсь,
Як доторкнусь твоїх кілець.
2.6.1981 р.

МАДОННА
О, жінко, жінко! О, Мадонно!-
Букет із ніжності і зла,
З твоїх очей, як світ бездонних -
Любов і вічність проросла.
В тобі беру початок сили,
Від тебе пахощі дібров,
Від твого погляду пульсує
Моя завжди горяча кров.
Коли на тебе я дивлюся,
Немов душа вогнем горить,
І хочеш вір, не вір - як хочеш -
А так охота жить і жить!
Без тебе й віволга - ворона,
З тобой й ворон - соловей,
Як ти зімною я - безсмертний
Й життя - як справжня гра в хокей.
7.7.1981 р.

КОЛИ ЙДЕ ДОЩ
Періщить дощик за вікном
І плаче голосно калина,
Прийди до мене перед сном,
Моя любов, моя дівчина.
Я жду тебе, як моряки
Чекають зустрічі з землею,
Бо все життя люблю тебе -
Свою в житті єдину фею.
8.7.1981 р.

ПОВНОГРУДАЧитать дальше