Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

А кажеш, совісті не мав.
16.3.1998 р.

ЩОБ КАРАСІ НЕ ДРІМАЛИ
Дементьєву В. – виконробу
У Володі не язик
А немов вібратор,
Якби жив на світі Бендер
Остап-комбінатор,
То і він би не повірив
В чудеса стихії,
Як начальство наше вміє
Люд дурить Росії.
І за те лиш, що ці люди
Люблять працювати,
І що їх батьки привчили
Людям довіряти.
У яких скрізь мозолями,
Неначе гвіздками,
До кісток прибита шкіра
Власними руками.
Але так вам, люди, й треба,
Щоб ви не дрімали,
І себе від іноземців
Вміло захищали.
А тому, хто хоче жити:
Не складайте руки,
Пам’ятайте: там, де риба,
Там живуть і щуки.
Щоб карасі не дрімали.
31.1.1976 р.

РОЗЦВІЛА ГАЛИНА
Розцвіла Галина,
Як в гаю калина,
Серед трав пахучих,
Де біжить ріка.
Горда, непокірна,
Тільки Вітру вірна,
Й хто б не посміхнувся їй,
Каже всім: – Пока!
26.1.1976 р.

НОВОРІЧНЕ ВІТАННЯ
З Новим роком, з Новим щастям
Вас вітаю, друзі,
Щоб ви всі були щасливі
В нашому Союзі!
Ще бажаю всім здоров’я
На тисячоліття,
Щоб Держави квітували
Як одне суцвіття!
Всім бажаю вам удачі
В творчому єднанні,
І щоб всім світило Сонце,
І були бажанні!
Щоб у всіх в житті збувались
Всі найкращі мрії!
Щоб до всіх вас посміхались
Галі і Марії!
Щоб у кожного стояло…
Три дівки під боком,
А тому і ще вітаю
Всіх вас з Новим роком!
10.12.1976 р.

НАЧАЛЬНИКУ ЦЕХА
Невже ж ти, братику, не знаєш,
Що люблять всі жінки поспать,
Навіщо ж ти її соромиш,
Що не змогла та рано встать?
Краще б до себе придивився,
А сам хіба ти не такий?
Хай хоч яка розставить ноги –
Не обжене і молодий.
30.11.1989 р.

ЩОБ СПІВАЛИ ВДОВИ
– Ну й нахабний! – у вдови
Не виходить з голови.
– Щоб такі були нахаби,
То вдовиці б всі співали.
9.1.1979 р.

РАНКОВИЙ ЕТЮД
Все розквітло над ланами,
Шепотіли в полі трави.
Ніч, розбуджена громами,
Пахла запахом отави.
Через хвильку, ніби тіні,
Розтулились чорні хмари,
Сонце бризнуло промінням,
Мов сріблястими дощами.
Скрізь в полях озерця-цятки,
У яких пташки купались,
І веселим щебетанням
Землю рідну звеселяли.
11.1.1979 р.

ЩАСЛИВИЙ
Щасливий той, хто має міру
І знає гордості ціну,
Хто любить музику і ліру,
Мріє про квіти і весну.
Щасливий той, хто любить працю,
І знає вірності ціну,
Й ніколи він – ви хоч убийте –
Не впустить в душу сатану.
30.11.1989 р.

КИГИЧУТЬ ЧАЙКИ НАД ПОЛЕМ
Кигикають чайки над полем,
Пасуться в капусті кролі,
Пригадую дні я ті з болем,
Коли ще були ми малі.
Коли ще до кожної квітки
Хотілось мені підійти
І дівчині біля повітки
У вірності заприсягти.
Але знаю те, що пройшло вже –
Його вже нам не повернуть,
А так би хотілось сьогодні
Тим подихом й ще раз дихнуть.
17.5.1976 р.

ОПЕРАТОРИ СМІЮТЬСЯ
Горбачов добив Союз,
Льонька Україну,
А казав, що любить він
Пісню солов’їну.
Кажуть, ніби що вони
Циркачами стали,
Що й на відстані бабусь
Всіх пороздягали.
– Та не може того буть,–
Не здавалась Тася,
Ану, гайда, бери торбу,
Та йдем в ощадкасу.
Прийшли старі, зняли гроші.
Гроші всі на місці,
А ви кажете злодії
Появились в місті.
Оператори сміються
Із бабусь стареньких.
Ану, бабки, взяли гроші
Й на базар хутенько.
Пішли бабки, щоб купити
На базар машину,
А ті гроші знецінились
Вже наполовину.
Зникли в теї й в теї баби
Заповітні мрії.
А ти кажеш, на Вкраїні,
Немає злодіїв.
З нас уже по всьому світу
Вже сміються й кури,
Що ще є такі, що вірять
Президентам… «дури».
2.1.1994 р.

КРАЇНА МІЛІОНЕРІВ
Приїзджає Клінтон в Київ
І питає в Кравчука:
– Скільки в вас міліонерів?
– Від Карпат аж до Дніпра.
2.1.1994 р.

МИТЬ
Ти і не відала й не знала,
Скільки мені дала та Мить,
Як вперше ти поцілувала.
Ще й досі все палахкотить.
2.1.1994 р.

ЩОБ НЕ СУДИЛИ
– Хай живее, – в цеху горлають,–
Справедливий наш закон,
Що за гривню всіх садовить,
Та нікого – за мільйон!
Тож, як хоч, щоб не карали
Милі дядечки оті,
То кради, щоб вистачало, –
Прокурору і судді.
25.9.1992 р.

А КАЖУТЬ, ЩО ЛЕДАЧИЙ
Наш Грицько в гарячу пору
Страх боявсь виходить з двору.
А щоб премію ділили –
І горили б не спинили.
9.1.1979 р.

ВИШНЕВІ ПЕЛЮСТКИ
Вишневим садом ніч буя,
Все поле вкрите квітами,
Немов хустиночка твоя,
Зоря всю ніч над вітами.
І раптом нічка пропливла
Читать дальше