Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

Біль не заніміє.
Плаче мати через горе
Нічого не бачить,
Бо над нею чорне Сонце,
Разом з нею плаче.
15.12.1976 р.

СЕБЕ НЕ БАЧАТЬ
Як дружину з чоловіком
Залишили гості,
Жінка тут же:
– А ти бачив, як на мене
Задивлявся Костя?
А Микола, той, Одарчин,
Петро Соломіїн,
Цілий вечір очей з мене
Не зводили змії!
Посміхнувся муж до жінки
Хитро з холодочком:
– А на мене їх дружини
Та ще й їхні дочки.
– Що сказав ти? Повтори! –
Гримнула Наталка. –
– Що ж їм, сучкам, своїх мало?
І взяла качалку.
Ось вони які жінки,
А ще дай їм чачі…
А як вип’ють – бачать всіх,
А себе не бачать.
8.12.1976 р.

ПРОТЯГИ В ПІДСОБЦІ
Цілий тиждень на дільниці
Виконроб мотався
Щоб по техніці безпеки
Кожний розписався.
– Я не буду й я не буду, –
Відказали хлопці, –
Бо нема тепла в будинку,
Протяги в підсобці.
3.12.1976 р.

ЯКЩО ВМІЄШ ПИСАТИ
Як чорний віл я працював,
Діток професії навчав,
А план писати не встигав,
То й доведи, що працював!
А інший майстер тільки й знав,
Що плани цілий день писав.
І поки плани ті писав,
То часу вчить дітей не мав.
Зате начальство – «о-го-го!»
У приклад ставило його.
Отож, як будеш план писати,
То можеш і не працювати.
І хоч в нас Київ – не Каховка,
Тут головне – перестраховка.
28.11.1988 р.

ЧОРНІ ДУШІ
Всі стали занадто «культурними»
І злими, неначе хорти,
А тих, які сіють і орють,
Уже й не вважають людьми.
Й хоч душі в начальників часом
Чорніші, як в бочці мазут,
Та їм нагороди із «квасом»,
Для них і концерти дають.
28.11.1988 р.

ЯКЩО НЕМАЄ ЖІНКИ
В кого з вас немає жінки,
Зразу їдьте у Гребінки,
Там пригостять і напоять,
Покохають і… подоять.
Там така «культурна знать»,
Що аж хочеш лома взять.
Стелять м’ягко – твердо спать,
Отуди їх, в кості, мать.
Лиш два рази в місяць раді
Вам Гребінківські ті… леді:
Як аванси та получки –
Отакі вони, ті сучки.
Від такої їх любові –
Аж вітри гудуть в діброві.
16.9.1976 р.

КУЗЯ І ЗЮЗЯ
Цілий день в підсобці холод,
Як шакал, голосить,
А тут Гриць промок до кісток
І погрітись просить.
– Де ти, друже, обізвися,
Рятуй мене, Кузя,
Зуб на зуб не попадає,
Бо замерз, як зюзя.
– Я б тебе, мій любий друже,
І пустив в підсобку,
Але ж з неї, як із неба,
Небагато толку.
Тож, як хочеш іще більшу
Ти схопити нежить,
То заходь до нас в підсобку,
То й вуха відмерзнуть.
30.9.1976 р.

НАРОДНА ВЛАДА
Безумовно, в нас в країні
Влада вся – народна,
Та вона, як в медицині,
Тіло інородне.
15.12.1976 р.

РІДКІСНИЙ ФЕНОМЕН
Луценку Анатолію
Прийшов якось виконроб
Втомлений з роботи,
Хоче спати, а заснути
Не дають турботи.
Тільки вії ледь закриє,
Зразу ж тут – рогаті,
І за ним із рогачами
Бігають по хаті.
– Ой, ти! Звідки ти такий
Принциповий взявся,
Інші дурять і крадуть
Ти ж, немов найнявся?
Через тебе Бог і нам
Не дає спокою,
Каже: – Поки Толя є
Значить, я – «спокоєн».
Значить, ще не всі злодії
І не всі Іуди,
Хоч таких не любить чорт,
Та шанують люди.
6.2.1976 р.

ЖАХЛИВИЙ СОН
Виконробові ЛЬОВІ
Льові сон кошмарний сниться,
Що нема з ким полюбиться,
Бо вже всіх він пере…брав,
Тих, кого в житті він знав.
Ту вже мав, і ту, і ту,
Бо любив роботу цю.
Раптом Дід Мороз з трубою
Йде й киває головою:
– Ну ж бо йди мерщій за мною,
Познайомлю з Сінельгою.
Щоб не портив ти дівчат,
Треба тебе обвінчать.
А як цю в жінки візьмеш,
То вже хрін куди підеш.
5.1.1976 р.

КУДИ Ж БІДНИМ ДІВАТИСЯ?
Сміх і горе в нашім місті
На кожній будові,
Де не глянеш – скрізь начальство –
«Хлопці пречудові!»
Всі настільки роботящі,
Що не підступитися:
Той цемент з будови тягне,
Той мчить похмелитися.
Всі настільки ділові вже,
Що не відірвешся,
І до нього, вибачайте,
Ти не придерешся.
Той зайнятий – в дурня ріже –
Не підходь, не підступись,
Той вже так «напрацювався»,
Що, неначе сніп, зваливсь.
А той, бачте, й ворухнутись
Вже не може – Масік,
Бо всю ніч пропрацював
У обіймах Асі.
А той везе десь на дачу
Тещі передачу,
Ну а хлопці без цементу
Ледве аж не плачуть.
І шеф тягне, і зам. тягне,
То ж кому жалітися?
Світ великий не для бідних,
Куди ж бідним дітися?
18.3.1976 р.

НЕ ЛЮБЛЮ ХИТРУНІВ
Не люблю, як люди брешуть
І хитрують всі без міри!
До таких людей у мене
Не було й не буде віри.
Ось, наприклад, Катерина,
Що не скаже – то брехне,
Читать дальше