Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Так хотілось ні про що не думать,
Хоч про тебе я не забував,
Бо не міг залишить твої губи,
Аби їх хтось інший цілував.
Важко зрозуміть чиюсь тривогу,
А тим більш відчути на собі,
В час, як п’є веселка з річки воду,
Ніжить в полі квіти голубі.
А мені лишилась тільки злива,
Ніби десь прорвався неба край,
І біжать калюжі полохливі,
Все ж я не кажу тобі: «Прощай!».
Бо так хочу й хочу тебе бачить
Хоч деньок, хоч хвиленьку, хоч мить,
І хоч небо цілий тиждень плаче,
Я ж не плакать хочу, а – любить
Тебе.
За полем, за лісом,
Ой там, за горами,
Де зорі гуляють всю ніч,
Регочуть русалки патлаті з вітрами
І хлопців заманюють в ніч.
14.7.1969 р. – 19.7.1969 р
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ
Наша добра й славна мати,
В день, коли Вам п’ятдесят,
Шлють вітання Вам столичне –
Ваша доця і Ваш зять.
Хай весна Вас щиро любить
І теплом своїм голубить!
І бажаєм многі літа,
Щоб було завжди вам літо,
Хай вам ручки не болять!
Ваша доця і ваш зять.
20.4.1976 р.
НЕСТЕРПНИЙ СУМ
Ну і сум такий на серці,
Хоч ховайся в комиші,
Та куди втечеш, дружище,
Від своєї ти душі?
Життя людське незвідане,
Насичене грою,
А тому людина мусить
Думати порою
Що сказати, що робити,
З ким пожартувати,
З ким податися у Ялту,
А з ким – у Карпати.
25.4.1976 р.
КОЛИ СПАТЬ ЛЯГАЛА
Коли з мужем спать лягала,
Щось їй спати заважало,
А щоб спать не заважало,
Вона ноги розставляла.
28.3.1976 р.
ЩОБ ЛЮБИЛИ ЛЮДИ
Хочеш, щоб любили люди,
Не ховай від них ти груди,
Піднімай до неба ноги
І не зіб’єшся з дороги.
21.4.1976 р.
ПОВНОГРУДА
Я не знаю, де у світі краще –
На Кавказі, Ялті чи в Москві?
Може, комусь краще на Канарах?
А мені – у рідному селі.
Та, проте, не стану виясняти
Те чого не відав і не знав,
Та хотів би повногруду мати,
Тільки б мені Бог її послав.
Я не відав ще, яке те щастя,
Тільки відчував, що чарівне,
А тому й чекав свою я Настю,
Ту, що по сусідству в нас живе.
І Господь почув бажання Лева,
Адже в тій дівчині все те є.
Ось вона моя йде королева,
Й в пазусі, що я прохав – несе.
8.8.1988 р.
ЯКЩО ЖІНКА ЧАРІВНА.
Якщо жінка чарівна,
То яка ще тре’ весна?
20.10.2010 р.
ХИТРА ХВОРОБА
Як в колгоспі працювала,
– Ой, болить! – весь час кричала,
Як пішла в кооператив,
Хтось мов жінку підмінив.
Й «безнадійно» хвора жінка
Не кричить: – Болить печінка...
От, як жінку колектив
Хитрувати відучив.
25.11.1988 р.
Я КРОКУЮ ПО МІСТУ
Де пройду я – там школи з будинками
Строєм башенних кранів ідуть,
А за мною, неначе гірляндами,
Мами діточок в школу ведуть.
А за ними крокують бульвари –
Розмаїті, святкові, як май,
По яких в нас розгулюють дами
І коханих вигулюють в гай.
Все це зветься в нас – ленінським сяйвом,
Що веде до нових перемог,
Це нова наша віра і свято,
Як колись був для предків в нас Бог.
Та різниця між ними у тому,
Хай простять нас ті боги живі,
Які рай обіцяли на небі,
Ну а Ленін всім нам – на землі.
Ми лишаєм людям свою молодість
І тепло молодих своїх рук,
І крокуєм у вічність із гордістю,
Щоб сміявся дідусь і малюк.
Все це вказує: ми – довговічні,
Все це вказує: ми – хазяї,
Бо сміливо крокуємо в вічність,
Як космічні у вись кораблі.
12.12.1976 р.
ЛЮБОВ І ПОДАРУНКИ
Я б за норку й торбу сала
І сама будь-кому б стала…
7. 12. 1976 р.
ЯКЩО СТАВ ЖАДІБНИМ
Якщо відчув, що жадібним ти став,
То, значить, час вже твій настав...
Бо хто під себе все гребе,
Невдовзі так і знай – помре.
20.10.2010 р.
ПРО ДРУЖИНУ І ЧУЖУ МАШИНУ
Проміняла жінка мужа
На коханця й «Волгу»,
Бо набридло їй додому
Добиратись довго.
Очерет, очерет
Та дубові діжки.
Чому жінка в вік космічний
Має човгать пішки?
12.12. 1976 р.
РІВНОПРАВ’Я
На будові я працюю,
Стелю кахель рачки,
За що маю в нагороду
Я одні болячки.
На будові я працюю –
Ні двора, ні хати,
Зате може хто як хоче
Мене обізвати.
Я – людина працьовита,
Я – землі хазяїн,
Та який же я хазяїн,
Якщо я не Хаїм?
Я працюю двадцять років,
А живу в бараку,
А він ходить – руки в боки
Й погляда на с…ки.
Отаке в нас рівноправ’я,
І така нам милість,
Тож, кому така, пробачте,
Треба «справедливість»?
15.12.1976 р.
ЧОРНЕ СОНЦЕ
Був хлопчина, жив хлопчина,
І нема хлопчини.
Біля нього мати плаче,
Обнімає сина.
І ніколи не збудеться
Вже хлопчини мрія,
А у матері ніколи
Читать дальше
Хоч про тебе я не забував,
Бо не міг залишить твої губи,
Аби їх хтось інший цілував.
Важко зрозуміть чиюсь тривогу,
А тим більш відчути на собі,
В час, як п’є веселка з річки воду,
Ніжить в полі квіти голубі.
А мені лишилась тільки злива,
Ніби десь прорвався неба край,
І біжать калюжі полохливі,
Все ж я не кажу тобі: «Прощай!».
Бо так хочу й хочу тебе бачить
Хоч деньок, хоч хвиленьку, хоч мить,
І хоч небо цілий тиждень плаче,
Я ж не плакать хочу, а – любить
Тебе.
За полем, за лісом,
Ой там, за горами,
Де зорі гуляють всю ніч,
Регочуть русалки патлаті з вітрами
І хлопців заманюють в ніч.
14.7.1969 р. – 19.7.1969 р
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ
Наша добра й славна мати,
В день, коли Вам п’ятдесят,
Шлють вітання Вам столичне –
Ваша доця і Ваш зять.
Хай весна Вас щиро любить
І теплом своїм голубить!
І бажаєм многі літа,
Щоб було завжди вам літо,
Хай вам ручки не болять!
Ваша доця і ваш зять.
20.4.1976 р.
НЕСТЕРПНИЙ СУМ
Ну і сум такий на серці,
Хоч ховайся в комиші,
Та куди втечеш, дружище,
Від своєї ти душі?
Життя людське незвідане,
Насичене грою,
А тому людина мусить
Думати порою
Що сказати, що робити,
З ким пожартувати,
З ким податися у Ялту,
А з ким – у Карпати.
25.4.1976 р.
КОЛИ СПАТЬ ЛЯГАЛА
Коли з мужем спать лягала,
Щось їй спати заважало,
А щоб спать не заважало,
Вона ноги розставляла.
28.3.1976 р.
ЩОБ ЛЮБИЛИ ЛЮДИ
Хочеш, щоб любили люди,
Не ховай від них ти груди,
Піднімай до неба ноги
І не зіб’єшся з дороги.
21.4.1976 р.
ПОВНОГРУДА
Я не знаю, де у світі краще –
На Кавказі, Ялті чи в Москві?
Може, комусь краще на Канарах?
А мені – у рідному селі.
Та, проте, не стану виясняти
Те чого не відав і не знав,
Та хотів би повногруду мати,
Тільки б мені Бог її послав.
Я не відав ще, яке те щастя,
Тільки відчував, що чарівне,
А тому й чекав свою я Настю,
Ту, що по сусідству в нас живе.
І Господь почув бажання Лева,
Адже в тій дівчині все те є.
Ось вона моя йде королева,
Й в пазусі, що я прохав – несе.
8.8.1988 р.
ЯКЩО ЖІНКА ЧАРІВНА.
Якщо жінка чарівна,
То яка ще тре’ весна?
20.10.2010 р.
ХИТРА ХВОРОБА
Як в колгоспі працювала,
– Ой, болить! – весь час кричала,
Як пішла в кооператив,
Хтось мов жінку підмінив.
Й «безнадійно» хвора жінка
Не кричить: – Болить печінка...
От, як жінку колектив
Хитрувати відучив.
25.11.1988 р.
Я КРОКУЮ ПО МІСТУ
Де пройду я – там школи з будинками
Строєм башенних кранів ідуть,
А за мною, неначе гірляндами,
Мами діточок в школу ведуть.
А за ними крокують бульвари –
Розмаїті, святкові, як май,
По яких в нас розгулюють дами
І коханих вигулюють в гай.
Все це зветься в нас – ленінським сяйвом,
Що веде до нових перемог,
Це нова наша віра і свято,
Як колись був для предків в нас Бог.
Та різниця між ними у тому,
Хай простять нас ті боги живі,
Які рай обіцяли на небі,
Ну а Ленін всім нам – на землі.
Ми лишаєм людям свою молодість
І тепло молодих своїх рук,
І крокуєм у вічність із гордістю,
Щоб сміявся дідусь і малюк.
Все це вказує: ми – довговічні,
Все це вказує: ми – хазяї,
Бо сміливо крокуємо в вічність,
Як космічні у вись кораблі.
12.12.1976 р.
ЛЮБОВ І ПОДАРУНКИ
Я б за норку й торбу сала
І сама будь-кому б стала…
7. 12. 1976 р.
ЯКЩО СТАВ ЖАДІБНИМ
Якщо відчув, що жадібним ти став,
То, значить, час вже твій настав...
Бо хто під себе все гребе,
Невдовзі так і знай – помре.
20.10.2010 р.
ПРО ДРУЖИНУ І ЧУЖУ МАШИНУ
Проміняла жінка мужа
На коханця й «Волгу»,
Бо набридло їй додому
Добиратись довго.
Очерет, очерет
Та дубові діжки.
Чому жінка в вік космічний
Має човгать пішки?
12.12. 1976 р.
РІВНОПРАВ’Я
На будові я працюю,
Стелю кахель рачки,
За що маю в нагороду
Я одні болячки.
На будові я працюю –
Ні двора, ні хати,
Зате може хто як хоче
Мене обізвати.
Я – людина працьовита,
Я – землі хазяїн,
Та який же я хазяїн,
Якщо я не Хаїм?
Я працюю двадцять років,
А живу в бараку,
А він ходить – руки в боки
Й погляда на с…ки.
Отаке в нас рівноправ’я,
І така нам милість,
Тож, кому така, пробачте,
Треба «справедливість»?
15.12.1976 р.
ЧОРНЕ СОНЦЕ
Був хлопчина, жив хлопчина,
І нема хлопчини.
Біля нього мати плаче,
Обнімає сина.
І ніколи не збудеться
Вже хлопчини мрія,
А у матері ніколи
Читать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.