Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
А хто бреше, то від того,
Мов з болота, вічно тхне.
21.4.1976 р.
ЖИТО ХВИЛЯМИ ГУЛЯЄ
Петя – Яну, я взяв Олю
І пішли гулять по полю.
Там ромашки чарівніші,
Й там дівчата сміливіші.
Там волошки синьоокі
Вас вітають на всі боки.
Там душа від щастя п’яна.
І Петру сказала Яна:
– Тут відмовить неможливо,
Нумо, хлопці, в жито живо!
Жито хвилями гуляє
Й всім нам розум присипляє.
– Й не пила, – сказала Яна,–
А яка від щастя п’яна!
– І я теж, – сказала Оля,–
Може це і справді доля?
І нехай поб’є матуся,
Все одно люблю Петруся.
9.1.1976 р.
НЕ РОБОТА, А РОЗВАГА
Миколі Гайдамаченку
А Миколі сон приснився,
Що не може без дівчат.
То ж нащо йому жениться,
Як говорить: – Можна й так?..
Бо в Миколи у бригаді
Всі такому хлопцю раді.
Поки Дід Мороз дрімав,
Коля всіх дівчат зібрав.
Дід прочумався, устав
І Миколі так сказав:
– Ти люби лише дівчат,
А жінок не можна,
Чи як ти вже бригадир,
То повинна… кожна?
А як хочеш ще й жінок,
То бери шампанське
І спіши, поки у цех
Не прийшло начальство. 5.1.1976 р.
«АРТИСТУ ЕСТРАДИ»
РЕПІКУ ОЛЕКСАНДРУ
Як ніколи, Репік радий,
Він тепер – артист естради,
Виступає на параді
У Баку і Волгограді.
А як був він у Тбілісі –
Вив, неначе вовк у лісі.
І під нього всі тягли,
Хоч не вміли й не могли.
А як Саша перебрав –
До Кудрицького пристав:
– Ти чому це не співаєш,
Чи того, хто я, не знаєш?
Я сьогодні в нашім главку,
Щоб ти знав, вже – самий главний.
Ось чекай, приїдеш в Київ,
То отримаєш ще й києм.
Адже я сьогодні цар,
Так що ти не плюй на жар.
Бо якби не я в цім світі –
Спав би ти ще й досі в стрісі.
Тож кому, крім мене, знати
Що, кому і як співати?
А в начальство той годиться,
Хто на смертних вміє злиться.
Ти ж родився, щоб трудиться,
Тож і мусиш нам кориться.
25.3.1976 р.
ДУША, ЯК ДЕТОНАТОР
Пора кінчать експерименти,
Пора вже людям дать пожити,
Бо скільки можна за копійки
Всім жидам служити?
Пора кінчать експерименти,
Пора вже людям дать пожити,
Бо вже душа у всіх, як бомба,
Що вже й фітиль не тре’ палити.
21.12.1976 р.
НА БУДОВІ
Сміх і горе, слово честі
На нашій будові,
Куди глянеш, подивися –
Хлопці всі чудові.
Ті в підсобці в дурня ріжуть –
Не підходь і не чіпай,
Ну а там козла так душать –
Хоч з дільниці утікай!
Тому, бачте, похмелитись
Не дали, біднязі,
І він тут рвонувсь галопом
У буфет до Язі.
Той дівчину притискає,
А та, мов, не хоче,
Тільки в очі заглядає
Й не діждеться ночі.
А начальство – руки в боки –
/Вони бач працюють!/,
Дівку жодну не пропустять,
Якщо десь почують.
Ну а розчину начальство
Так і не привезло.
Їм байдуже, бо в них ставка
Нам – по лікоть – жезла.
18.3.1976 р.
ВІСЛЮК
Я трудився, мов віслюк,
Тільки й знав, що кирку,
Все ж мені ніхто не дав
Ні медаль, ні зірку.
24.1.1976 р.
ЧОМУ РОЗЛУЧИЛАСЯ?
– Ти чому, – кума питає,–
З кумом розлучилася?
– Бо як ляже, цицьку смокче,
А туди… й не дивиться.
12.5.1976 р.
БАЛАМУТ
А Павлу чомусь не спиться,
Бо не встиг ще він напиться,
Бо, коли як слід нап’ється,
То й до чорта добереться.
Але чорт страшний, рогатий,
То мабудь до Каті краще,
Не до Каті, так до Маші,
Все одно до кого Паші.
Так і ходить баламут
Щоб кого-небудь вщипнуть.
Придивіться, Бога ради,
Не у вашій він бригаді?
Бо хвилина до хвилини
І дивись – уже й година.
Через того баламута
Плаче план, зарплата дута.
5.1.1976 р.
МЕФОДІЙ
Павленку Юрію
Виконробу сон приснився,
Ніби слідчим народився,
Що злодії на будові
І старі, і ті, що нові;
Бо всі тягнуть – хто що може,
І масиви, все що гоже,
Він в міліцію не дзвонить,
Бо злодіїв сам тих ловить.
От Мефодій, так Мефодій!
Кого ж ловить, як сам – злодій?
Бо такі, як він, у моді,
Не даремно ж бо «народні».
Бо крадуть ті не торбину,
А як тільки – так машину,
Ми – начальство, нам все можна,
І ловить, і красти тоже.
2.1.1976 р.
ЦІКАВА ДРЯНЬ
Я дивлюсь на тебе і не знаю:
Чи мені радіти, чи кричать?
Надто ти ефектно виглядаєш,
Що тебе аж хочеться злизать.
А як ближче підійдеш до тебе,
То бери за небо хоч чіпляйсь,
Тож уже сьогодні, будь ласкава,
Бурями на мене не кидайсь.
Ти поглянь, троянди відцвітають,
Вигоряє волошкова синь,
Й де колись бажання гарцювали,
Там сьогодні – туга і полин.
І тебе чекати не збираюсь,
Годі вже і втіх, і запевнянь,
Читать дальше
Мов з болота, вічно тхне.
21.4.1976 р.
ЖИТО ХВИЛЯМИ ГУЛЯЄ
Петя – Яну, я взяв Олю
І пішли гулять по полю.
Там ромашки чарівніші,
Й там дівчата сміливіші.
Там волошки синьоокі
Вас вітають на всі боки.
Там душа від щастя п’яна.
І Петру сказала Яна:
– Тут відмовить неможливо,
Нумо, хлопці, в жито живо!
Жито хвилями гуляє
Й всім нам розум присипляє.
– Й не пила, – сказала Яна,–
А яка від щастя п’яна!
– І я теж, – сказала Оля,–
Може це і справді доля?
І нехай поб’є матуся,
Все одно люблю Петруся.
9.1.1976 р.
НЕ РОБОТА, А РОЗВАГА
Миколі Гайдамаченку
А Миколі сон приснився,
Що не може без дівчат.
То ж нащо йому жениться,
Як говорить: – Можна й так?..
Бо в Миколи у бригаді
Всі такому хлопцю раді.
Поки Дід Мороз дрімав,
Коля всіх дівчат зібрав.
Дід прочумався, устав
І Миколі так сказав:
– Ти люби лише дівчат,
А жінок не можна,
Чи як ти вже бригадир,
То повинна… кожна?
А як хочеш ще й жінок,
То бери шампанське
І спіши, поки у цех
Не прийшло начальство. 5.1.1976 р.
«АРТИСТУ ЕСТРАДИ»
РЕПІКУ ОЛЕКСАНДРУ
Як ніколи, Репік радий,
Він тепер – артист естради,
Виступає на параді
У Баку і Волгограді.
А як був він у Тбілісі –
Вив, неначе вовк у лісі.
І під нього всі тягли,
Хоч не вміли й не могли.
А як Саша перебрав –
До Кудрицького пристав:
– Ти чому це не співаєш,
Чи того, хто я, не знаєш?
Я сьогодні в нашім главку,
Щоб ти знав, вже – самий главний.
Ось чекай, приїдеш в Київ,
То отримаєш ще й києм.
Адже я сьогодні цар,
Так що ти не плюй на жар.
Бо якби не я в цім світі –
Спав би ти ще й досі в стрісі.
Тож кому, крім мене, знати
Що, кому і як співати?
А в начальство той годиться,
Хто на смертних вміє злиться.
Ти ж родився, щоб трудиться,
Тож і мусиш нам кориться.
25.3.1976 р.
ДУША, ЯК ДЕТОНАТОР
Пора кінчать експерименти,
Пора вже людям дать пожити,
Бо скільки можна за копійки
Всім жидам служити?
Пора кінчать експерименти,
Пора вже людям дать пожити,
Бо вже душа у всіх, як бомба,
Що вже й фітиль не тре’ палити.
21.12.1976 р.
НА БУДОВІ
Сміх і горе, слово честі
На нашій будові,
Куди глянеш, подивися –
Хлопці всі чудові.
Ті в підсобці в дурня ріжуть –
Не підходь і не чіпай,
Ну а там козла так душать –
Хоч з дільниці утікай!
Тому, бачте, похмелитись
Не дали, біднязі,
І він тут рвонувсь галопом
У буфет до Язі.
Той дівчину притискає,
А та, мов, не хоче,
Тільки в очі заглядає
Й не діждеться ночі.
А начальство – руки в боки –
/Вони бач працюють!/,
Дівку жодну не пропустять,
Якщо десь почують.
Ну а розчину начальство
Так і не привезло.
Їм байдуже, бо в них ставка
Нам – по лікоть – жезла.
18.3.1976 р.
ВІСЛЮК
Я трудився, мов віслюк,
Тільки й знав, що кирку,
Все ж мені ніхто не дав
Ні медаль, ні зірку.
24.1.1976 р.
ЧОМУ РОЗЛУЧИЛАСЯ?
– Ти чому, – кума питає,–
З кумом розлучилася?
– Бо як ляже, цицьку смокче,
А туди… й не дивиться.
12.5.1976 р.
БАЛАМУТ
А Павлу чомусь не спиться,
Бо не встиг ще він напиться,
Бо, коли як слід нап’ється,
То й до чорта добереться.
Але чорт страшний, рогатий,
То мабудь до Каті краще,
Не до Каті, так до Маші,
Все одно до кого Паші.
Так і ходить баламут
Щоб кого-небудь вщипнуть.
Придивіться, Бога ради,
Не у вашій він бригаді?
Бо хвилина до хвилини
І дивись – уже й година.
Через того баламута
Плаче план, зарплата дута.
5.1.1976 р.
МЕФОДІЙ
Павленку Юрію
Виконробу сон приснився,
Ніби слідчим народився,
Що злодії на будові
І старі, і ті, що нові;
Бо всі тягнуть – хто що може,
І масиви, все що гоже,
Він в міліцію не дзвонить,
Бо злодіїв сам тих ловить.
От Мефодій, так Мефодій!
Кого ж ловить, як сам – злодій?
Бо такі, як він, у моді,
Не даремно ж бо «народні».
Бо крадуть ті не торбину,
А як тільки – так машину,
Ми – начальство, нам все можна,
І ловить, і красти тоже.
2.1.1976 р.
ЦІКАВА ДРЯНЬ
Я дивлюсь на тебе і не знаю:
Чи мені радіти, чи кричать?
Надто ти ефектно виглядаєш,
Що тебе аж хочеться злизать.
А як ближче підійдеш до тебе,
То бери за небо хоч чіпляйсь,
Тож уже сьогодні, будь ласкава,
Бурями на мене не кидайсь.
Ти поглянь, троянди відцвітають,
Вигоряє волошкова синь,
Й де колись бажання гарцювали,
Там сьогодні – туга і полин.
І тебе чекати не збираюсь,
Годі вже і втіх, і запевнянь,
Читать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.