Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

Може з вас таку хто знає?
Тут же присилайте.
Хочу жінку, треба жінка,
Бо вже й немаленький,
Та й над містом, де живу я,
Місяць молоденький –
Гіпнозує, трясця, манить,
Ніжністю чарує,
Розхвилює, розтривожить
Й потім геть крокує.
О, красунечки, погляньте,
Як душа іскриться,
Й хто хоч раз прийде до мене –
Буде й ще проситься.
4.12.1972 р.

НЕВІДОМА
Твоє личенько чарівне,
Як жасмін весною,
Бо на тебе як погляну –
Щось стає зі мною.
Бо як гляну на те личко,
Що зійшло з ікони,
То із серця, мов з дзвіниці,
Калатають дзвони.
А коли ти віддалилась
І пірнула в гомін,
З мого серця, мов з сирени,
Й досі чути стогін.
14.2.1992 р.

РОБИ СВОЄ
О, ти не жди! Роби своє,
І ту… люби, яка дає.
А якщо пан краде твоє,
То ти не спи – бери своє...
Ото і сам ти не дрімай
Й панам все тим відповідай,
Щоб врешті-решт оті сини
Відчули, що і ми пани.
27.1.2005 р.

ЯКЩО ЛЮБИТЕ БОРЩ
Якщо хочете, щоб мила
Балувала вас борщем,
То її не забувайте
Кожен день кропить «дощем»...
Не лінуйтесь цілувати
І не бійтесь йти на Ви,
Якщо хочете, щоб в Каті
Інші хлопці не гули...
22.11.1997 р.

СПРАВЕДЛИВИЙ
Якщо такий ти справедливий,
Чому ж не любиш правди, милий?
7.10.2003 р.

ДІДУСЬ І ПЕТРУСЬ
Дід повчає свого внука,
Як вибрать дружину.
Той аж рот роззявив – слуха
Й мне в руках пружину.
– Так от, хлопче, візьмеш горду –
То твоя не буде,
А як візьмеш якусь мимру –
Файних шукать будеш.
Та онук був хитрий дуже
Й замахав руками:
– А як взяти ту заміжню,
Що живе над нами?
– Чужа жінка посміхатись
Буде так миленько,
Що у тебе болітиме
Кожен день серденько.
А як стане дружиною,
То відразу взнаєш,
І з якою сатаною,
Синку, справу маєш.
Не бери й таку, мій синку,
Що до всіх сміється,
Бо та жінка чоловіку
Не завжди дається.
Бо як з відстані дивитись –
Благородні пави,
Що готовий в ЗАГС відразу,
Щоб той рай не вкрали.
– А тихоню брати можна?
– Можна і тихоню,
Тільки будеш все життя
В неї на припоні.
– То, яку ж тоді, дідуню,
Треба в жінки брати?
– А ти вмієш, – дідусь хитро, –
Прати, прасувати?
– Звісно, вмію, – онук діду, –
Навіть жито жати.
– А як так, то краще, синку,
Живи нежонатим!
23.5.1976 р.

СУЧАСНЕ ТА МИНУЛЕ
Я знаю, що завтрашній день, він – останній.
Та я його жду,
Бо завтра у мене зарплата
І я до коханої йду.
Я знаю: сучасне – в минулім,
Нехай би хоч хто що казав,
Бо в тебе не буде Майбутнього,
Якщо ти Минуле проспав.
Я знаю, що завтрашнього дня може не бути,
Вчорашнього вже нема,
І ти в мене теж остання,
Тож, вип’єм сьогодні вина.
Нехай буде день цей найдовший,
Нехай буде вічно живий,
Тож, випиймо й ще раз повторимо,
Щоб день той завжди з нами жив.
Нема ні минулого, ні майбутнього
Є тільки сьогоднішній день,
Отож, і живіть всі сьогодні,
І славте цей день.
22.6.1997 р.

БРОДЯГА ВІТЕР
Бродяга-вітер преться під спідницю,
Ну що мені, матусенько, робить?
– А що робить? Тут треба подивиться,
Чи нас з тобою зможе прокормить.
1.11.2001 р.

ОТ ТАК СТЕГЕНЦЯ!
Такі стегенця у дівчини…
Оце так гра!..
Що навіть літні чоловіки
Із двору мчать, як дітвора.
Біжу і я аж спотикаюсь,
І що дурний – нічуть не каюсь.
Адже мужик – тоді мужик,
Коли ще тягне… на шашлик.
8.12.2001 р.

ГРИЦЬКО І ЗАВКАДРАМИ
Прийшов Грицько в відділ кадрів,
Став і заглядає,
А професії у нього
Жодної немає.
Подивився завкадрами
На Грицька й сулію:
– А що можеш ти робити?
– Пить горілку вмію!
Скинув свою просмалену
Гриць з себе куфайку,
Й запалив туберкульозну
Він цигарку «Лайку».
Потім ще раз, потім ще раз,
І до того часу,
Поки в Гриця ледь лишилось
У сулії чачи.
Допивав Грицько сулію,
Допалював «Лайку,
І не стямивсь, як у кадрах
З’їв свою куфайку.
Всі засовались на кріслах:
– Це кадр – унікальний…
Може його бригадиром
Візьмемо в Центральний?
– Ну а що ти, славний хлопче,
Вмієш ще робити?
Гриць окинув всіх присутніх:
– Пити, тільки пити.
Поставили перед Грицем
Графин більший зростом:
– З нього був би непоганий
Голова колгоспу.
23.5.1976 р.

ЯЗИК – ВОРОГ
Якщо хочеш, щоб тебе
Поважали вдвоє,
Не винось ти бруд з сім’ї
Й не занось чужого.
8.12.1976 р.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
– Хто, можливо, в цих частівках
Сам себе впізнає,
То, прошу його високість,
Хай вже вибачає.
14.12.1976 р.

МИРНА ЛЮДИНАЧитать дальше