Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Цим мене якраз й дратуєш,
А тому тебе й не жаль,
Що нікого ти не чуєш,
Як в штанах з’являлась сталь.
В чомусь ти правий, можливо,
Та не вірю в ідеал,
Бо не все те, що красиве,
Можна брати на вокзал.
Не чекати, друже, треба,
Не кричати й не стогнать,
Й не просити того в неба,
Що і сам ти можеш взять.
28.10.1972 р.
НІЧ ПРОЩАННЯ
Завтра потягом ти будеш мчатись
У свої невеселі краї,
Й знаю, будеш йому посміхатись
Так же само, як вчора мені.
Та про те навіть думать не хочу,
Мені досить і того в гаю,
Як зі мною ходила купатись
І шептала на вухо:
– Люблю.
Як на хвиленьках зорі гойдалися
Й озирались то тут, а то там,
І дивились, як ми цілувалися,
Й посміхалися весело нам.
А навколо віки просипалися,
Хоч здавалось, що все ніби спить,
Ну а ми третю ніч вже прощалися,
Мов, до ранку лишалося жить.
І хоч кажуть жінки, мов, фрігідні,
Та не вірте в холодну любов,
Бо якби були й справді холодні,
Чи ж гукали б нас в гай знову й знов?!
11.9.1973 р.
УЯВЛЯЮ
Уявляю, якби в полі
Стали птахи всі співать,
Щоб до серця твого, мила,
Зміг я стежку протоптать.
Уявляю, як над ставом
Стали верби танцювать,
Щоб тебе – свою кохану –
Міг хоч раз поцілувать.
Уявляю, якби друзі
Стали всі: – «Ура», – кричать,
Щоб тебе, нарешті, в лузі
Зміг я в себе закохать.
4.1.1989 р.
СИМВОЛ ДІВОЧОЇ КРАСИ
Твої сунички, дорогенька,
То – ніби вогники ясні,
Тому і мчусь завжди раненько,
Щоб в тій поніжитись красі.
Твій запах тіла вічно манить,
Немов перуки чарівниць,
О, як в житті колись я мріяв
До тих добратись таємниць!
І в казку ту з живих парфумів
Щоб як хутчіше шугонуть
І ними, як найбільшим святом,
Вже по-дорослому дихнуть.
11.9.1989 р.
ГАРЯЧА
Чом відскакуєш від мене,
Ніби м’ячик від стіни,
Чи то я такий гарячий,
Чи відлякують штани?
1.11.1989 р.
ВЕСЕЛІ ВОГНИКИ
Осінь золотом лоскоче
Почуття мої.
Серце хоче, ой, як хоче!
Хочеться й мені
Десь полинуть в гай, до лісу,
На поля зелені,
Назбирать жаринок в лузі
І принести в жмені.
Щоб, як миленька проснеться
І розплющить очі,
Кинуть всі ті діаманти
В пазуху дівочу.
Хай ті вогники палають,
А музики грають,
А дівчата молоденькі
Мою щедрість знають!
28.8.1973 р.
ДІАМАНТИ
Коли ти йдеш весною в поле,
Ти не спіши, призупинись,
І тій, яка очима коле,
Хоча б злегенька посміхнись.
Коли ти йдеш весною в полі,
Скільки квіток – стільки й зривай,
І не питай про те ні в кого,
Коли в душі вирує май.
Бо квіти швидко відцвітають
Отож, браток, і не дрімай!
І поки вас вони гукають,
Ото живи і не зівай.
Бо квіти ті, як зорі влітку,
На все свій час і свій знавець,
І якщо ти не зірвеш квітку,
Знайдеться інший молодець.
І ви не думайте про пекло,
Бо пекло там, де сум і зло,
А там, де вас вітає небо,
То вам, вважайте, повезло.
6.4.1978 р.
ШОВКОВА ТРАВА
Боже мій, які дівчата!
Скільки полум’я в очах,
Що готовий все покинуть
І до них летіть, мов птах.
Впасти в їх траву шовкову
Біля біленьких колін,
І гори вогнем робота
У вогні вечірніх змін!
Хай хоч вигонять з роботи
Й кажуть: з розуму зійшов,
Та, якщо не має щастя,
На хрена тоді любов.
8.3.1998 р.
ЯК Є АКРЕДИТИВ
Як в тебе є аккредитив,
Приходь! Я дам… презерватив.
18.8.2010 р.
Я НАСОЛОДЖУВАВСЬ ТОБОЮ
Вона стояла, як вербичка,
/Це просто так не розказать/.
Її рум’яне миле личко
Хотілось вічно цілувать.
І я, як вітер із діброви,
В ту мить на неї налетів
І цілував їй губки, брови...
О, Боже, як її хотів!
Таких я губок солоденьких
Не відав навіть і вві сні,
Які тоді подарувала,
Моя ти дівчинко, мені.
І зовсім їх я не соромивсь,
Немов мене поплутав біс,
Що ладен був зацілувати
Тебе від пальчиків до кіс.
Я насолоджувавсь тобою,
Бо розумів, що час не жде,
І хутко день пройде з журбою,
Як тільки вечір приповзе.
Душа аж рвалася на волю,
І того теж хотіла ти.
Та вечір біг уже по полю,
Щоб нас з тобою розвести.
Ну як же вас, таких чарівних,
Можна, скажіть, не цілувать,
Якщо від вас зимою й літом,
Навіть зірки палахкотять?
Там, де гори і діброви
Вічно з вітром гомонять,
Як би я хотів з тобою
Хоч би ніч пораювать.
Ну як жінок не будеш поважати,
Як в них завжди є що давати?
20.8.2010 р.
ПРО ІДЕАЛІЗМ І МАТЕРІАЛІЗМ
Щоб світ ідеалізувать, його потрібно –
матеріалізувать. Одне без одного не існує.
19.1.1999 р.
БЕН ЛАДЕНЧитать дальше
А тому тебе й не жаль,
Що нікого ти не чуєш,
Як в штанах з’являлась сталь.
В чомусь ти правий, можливо,
Та не вірю в ідеал,
Бо не все те, що красиве,
Можна брати на вокзал.
Не чекати, друже, треба,
Не кричати й не стогнать,
Й не просити того в неба,
Що і сам ти можеш взять.
28.10.1972 р.
НІЧ ПРОЩАННЯ
Завтра потягом ти будеш мчатись
У свої невеселі краї,
Й знаю, будеш йому посміхатись
Так же само, як вчора мені.
Та про те навіть думать не хочу,
Мені досить і того в гаю,
Як зі мною ходила купатись
І шептала на вухо:
– Люблю.
Як на хвиленьках зорі гойдалися
Й озирались то тут, а то там,
І дивились, як ми цілувалися,
Й посміхалися весело нам.
А навколо віки просипалися,
Хоч здавалось, що все ніби спить,
Ну а ми третю ніч вже прощалися,
Мов, до ранку лишалося жить.
І хоч кажуть жінки, мов, фрігідні,
Та не вірте в холодну любов,
Бо якби були й справді холодні,
Чи ж гукали б нас в гай знову й знов?!
11.9.1973 р.
УЯВЛЯЮ
Уявляю, якби в полі
Стали птахи всі співать,
Щоб до серця твого, мила,
Зміг я стежку протоптать.
Уявляю, як над ставом
Стали верби танцювать,
Щоб тебе – свою кохану –
Міг хоч раз поцілувать.
Уявляю, якби друзі
Стали всі: – «Ура», – кричать,
Щоб тебе, нарешті, в лузі
Зміг я в себе закохать.
4.1.1989 р.
СИМВОЛ ДІВОЧОЇ КРАСИ
Твої сунички, дорогенька,
То – ніби вогники ясні,
Тому і мчусь завжди раненько,
Щоб в тій поніжитись красі.
Твій запах тіла вічно манить,
Немов перуки чарівниць,
О, як в житті колись я мріяв
До тих добратись таємниць!
І в казку ту з живих парфумів
Щоб як хутчіше шугонуть
І ними, як найбільшим святом,
Вже по-дорослому дихнуть.
11.9.1989 р.
ГАРЯЧА
Чом відскакуєш від мене,
Ніби м’ячик від стіни,
Чи то я такий гарячий,
Чи відлякують штани?
1.11.1989 р.
ВЕСЕЛІ ВОГНИКИ
Осінь золотом лоскоче
Почуття мої.
Серце хоче, ой, як хоче!
Хочеться й мені
Десь полинуть в гай, до лісу,
На поля зелені,
Назбирать жаринок в лузі
І принести в жмені.
Щоб, як миленька проснеться
І розплющить очі,
Кинуть всі ті діаманти
В пазуху дівочу.
Хай ті вогники палають,
А музики грають,
А дівчата молоденькі
Мою щедрість знають!
28.8.1973 р.
ДІАМАНТИ
Коли ти йдеш весною в поле,
Ти не спіши, призупинись,
І тій, яка очима коле,
Хоча б злегенька посміхнись.
Коли ти йдеш весною в полі,
Скільки квіток – стільки й зривай,
І не питай про те ні в кого,
Коли в душі вирує май.
Бо квіти швидко відцвітають
Отож, браток, і не дрімай!
І поки вас вони гукають,
Ото живи і не зівай.
Бо квіти ті, як зорі влітку,
На все свій час і свій знавець,
І якщо ти не зірвеш квітку,
Знайдеться інший молодець.
І ви не думайте про пекло,
Бо пекло там, де сум і зло,
А там, де вас вітає небо,
То вам, вважайте, повезло.
6.4.1978 р.
ШОВКОВА ТРАВА
Боже мій, які дівчата!
Скільки полум’я в очах,
Що готовий все покинуть
І до них летіть, мов птах.
Впасти в їх траву шовкову
Біля біленьких колін,
І гори вогнем робота
У вогні вечірніх змін!
Хай хоч вигонять з роботи
Й кажуть: з розуму зійшов,
Та, якщо не має щастя,
На хрена тоді любов.
8.3.1998 р.
ЯК Є АКРЕДИТИВ
Як в тебе є аккредитив,
Приходь! Я дам… презерватив.
18.8.2010 р.
Я НАСОЛОДЖУВАВСЬ ТОБОЮ
Вона стояла, як вербичка,
/Це просто так не розказать/.
Її рум’яне миле личко
Хотілось вічно цілувать.
І я, як вітер із діброви,
В ту мить на неї налетів
І цілував їй губки, брови...
О, Боже, як її хотів!
Таких я губок солоденьких
Не відав навіть і вві сні,
Які тоді подарувала,
Моя ти дівчинко, мені.
І зовсім їх я не соромивсь,
Немов мене поплутав біс,
Що ладен був зацілувати
Тебе від пальчиків до кіс.
Я насолоджувавсь тобою,
Бо розумів, що час не жде,
І хутко день пройде з журбою,
Як тільки вечір приповзе.
Душа аж рвалася на волю,
І того теж хотіла ти.
Та вечір біг уже по полю,
Щоб нас з тобою розвести.
Ну як же вас, таких чарівних,
Можна, скажіть, не цілувать,
Якщо від вас зимою й літом,
Навіть зірки палахкотять?
Там, де гори і діброви
Вічно з вітром гомонять,
Як би я хотів з тобою
Хоч би ніч пораювать.
Ну як жінок не будеш поважати,
Як в них завжди є що давати?
20.8.2010 р.
ПРО ІДЕАЛІЗМ І МАТЕРІАЛІЗМ
Щоб світ ідеалізувать, його потрібно –
матеріалізувать. Одне без одного не існує.
19.1.1999 р.
БЕН ЛАДЕНЧитать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.