Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

«СОНЦЕ ПЛАНЕТИ»
Я не хочу писать про партію,
Аби пообідать хто дав,
А сьогодні пишу про партію,
Бо з нею я радість взнав.
Я не стану писати багато,
Це ясно і так давно,
Що партія з ленінським гартом –
То – «наше вікно»,
То наша жива реальність
І горе Радянських людей,
Яких все життя «годували»
Символом світлих ідей.
Це – парки й нові заводи,
Лікарні, дитячі садки.
Нас вчили, що партія – це символ свободи,
Це Сонце Планети, а хто ж тоді ми?
Іншого писати ми не мали права,
Щоб у наших горах не була облава.
9.6.1976 р.

ВСЕ ПО БАКСУ
Новий руський в ресторані
В бармена питає:
– Скільки коштує шампанське,
Що вогнями грає?
– Один бакс, –відповідає.
– А «Вінстон», цигарки?
– І цигарки – один бакс,
І з ведмедя шкварки.
– А чому таке дешеве? –
Знов руський питає.
– Ген, бачите, там будинок
З яру виглядає.
Ото, поки мою жінку
Там директор жарить,
То спішу його багатство
Хутко розбазарить...
31.1.2003 р.

ВОВОЧКА І ТАТУСЬ
Після лекції із школи
По Закону Божому,
Прибіг Вовочка додому,
Мов неповний розуму.
– Ти чого? – до Вови татко
І махає різкою.
– Тепер я, татусю, знаю,
Як розжитись жінкою.
– Ну і як же? – у Вовочки
Запитав Абама.
– Треба нам знайти спочатку
У селі Адама.
– А навіщо? – У синочка
Знов пита Абама.
– Щоб відрізать, як він ляже,
Взять ребро в Адама.
– То колись було так, синку,
Зараз іншим методом…
Треба, щоб до татка мамка
Повернулась –
Задом або передом.
24.1.2003 р.

БОГ І ПРИСЛУГА
Розгнівився Бог на небі
На свою прислугу,
Що та ледве не до ранку
Дудлила сивуху.
І пустив по ній громами
За те, що заснула,
Ну а крани сантехнічні
Перекрить забула.
І вода із ванн небесних
Так на землю лилась,
Що всю землю з краю в край
Ледве не залила.
А тому вже другий місяць
Ні пройти, ні стати,
Ну а хлопці глину місять
Як пиріг на свято.
14.6.1976 р.

КОЛИ БОГ СТВОРИВ ПЛАНЕТУ
Задорожному О.Г.
Коли Бог створив Планету
І присів спочити,
Як в ту мить заколосилось
На всі боки жито.
Теплим вітром повіяло
І медами з поля,
А навколо, скільки зору,
Сонце, небо, воля!
Подивився Бог і тут же
Втомлений ліг спати,
Бо багато справ лишилось
Ще допрацювати.
А коли старий проснувся,
Тут же й чорт з’явився,
Й біля нього, ніби цуцик,
Цілий день крутився.
І вмовляв, щоб не робив Бог
Всіх людей безсмертними,
Бо тоді, мовляв, всі ріки
Й гори стануть мертвими.
Бо тоді ще перестануть
Люди нас боятися,
І, гляди, почнуть до тебе
В небо добиратися.
Довго Бог стояв і думав,
Й все ж послухавсь чорта,
З того часу в нас чортів
Стало вже до чорта.
Бо куди ти не піди,
Майже в кожній хаті,
Де не глянеш – вже й пани,
Як чорти, рогаті!
От буває як в житті,
Хто ти, й сам не знаєш,
Бо як стане чортом друг,
То й сам чортом станеш.
7.7.1976 р.

БІБЛІЯ ІДЕЙ
Я ніжність почуваю в поцілунку,
В тремтінні рук, у погляді очей,
Якщо з тобою йду я по барвінку
Там, де всю ніч співає соловей.
Я вас люблю за жар і за наснагу,
За той вогонь, що рветься із грудей,
Я вас люблю за щедрість і відвагу,
Що Ви, як Біблія ідей.
Я вас люблю! Цього не приховаю,
І в тому, що люблю, не бачу в тім вини,
І кожен раз, як Сонечко чекаю,
Так, як весну чекають ясени.
Як йду до вас, то небо… піднімається,
І гори розступаються в імлі,
І урагани по ярах ховаються,
І зорі щось шепочуть вдалині.
Про що вони шепочуть, я не знаю,
Про рай, про пекло чи земне життя?
Але тебе я все життя чекаю,
І не питаю, де і з ким була.

НА КУРОРТІ
Сон на двір не випускає,
Лежимо в палаті
Й прислухаємось, як поруч
Десь сопуть патлаті.
З парку чути «Ріоріту»
І знайомі ойки,
То Грицько лікує Ріту,
Що з посудомийки.
Бо любов як і хвороба
Що тут і казати,
Ну а будь-яку хворобу
Треба лікувати!
Бо любов в штанах не втримать,
Їй простору треба,
Особливо, як гормони
Так і пруться з тебе.
20.8.1976 р.

СТЕПАНУ ГЕОРГІЙОВИЧУ
З Днем народження, наш Батьку,
Ми тебе вітаємо,
Щастя, радості, здоров’я
Від душі бажаємо!
А як буде Вам сто років,
Дай Бог стрітись знову,
І тоді за тебе випить
Чашу півлітрову.
Після того, як всі вип’ють –
Домовимось знову,
Де, коли й в якому році
Вип’єм ще й літрову.
Хай вас любить і шанує
Вся наша еліта,
А тому бажаєм щастя
На довгії літа!
Хай завжди цвітуть Вам квіти,
Хай сміються зорі,
Щоб ніколи ти не відав
Ні біди, ні горя.
Читать дальше