Тарас Шевченко - Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2

Черненко, Федір Іванович — один із знайомих Шевченка ще з 40-х років, інженер, член петербурзької української «Громади». Після повернення із заслання вони знову зустрілися. Очевидно, на згадку про той день поет і присвятив йому вірш.

Сестра — Ярина Григорівна Шевченко, за чоловіком — Бойко, рідна сестра поета, молодша на два роки, вірна товаришка його дитячих літ. Доля її, кріпачки та ще й за чоловіком-п’яницею, була дуже тяжка.

А я в неволі!.. — Влітку 1859 р. Шевченко знову приїхав на Україну, відвідав своїх рідних та знайомих, мав намір купити ділянку землі, побудувати хату і поселитися поблизу Канева, там, де зараз його могила. Та за доносом поета було заарештовано — він знову опинився в неволі.

Вірш написаний 18 серпня 1859 р. в Переяславі, куди Шевченко прибув після закінчення у Києві слідства у зв’язку з його арештом. Це було одразу ж після храмового свята в Переяславському соборі, де Богдан Хмельницький присягав на вірність цареві Олексію Михайловичу. Загальний настрій твору пояснюється кричущими фактами соціального й національного гноблення українського народу царським урядом і поміщицтвом, які поет спостерігав, подорожуючи по містах, селах і поміщицьких маєтках України влітку 1859 р. У своїй палкій ненависті до царизму й кріпосництва Шевченко не міг повністю оцінити прогресивне значення діяльності Богдана Хмельницького, присяга якого цареві мала, на його погляд, лише негативні наслідки.

Сіон — гора в Ізраїлі, точніше — в Палестині.

Зіновать — рокитник. Можливо, Шевченко називав так дерезу. Тут — у значенні бур’ян.

Од п’яного царя-владики! — Шевченко мав тут на увазі Олександра II.

Вонми (церк. — слов.) — послухай, прислухайся.

Лепта — дрібна монета в стародавній Іудеї.

Бурнус — верхній одяг у народів Сходу.

Тіверіада — місцевість біля Тіверіадського озера в Галілеї (Палестина).

Фавор — гора в Галілеї, над Тіверіадським озером.

Куща (церк. — слов.) — шатро, курінь, хата.

Равві (староєвр.) — учитель, наставник.

Месія (староєвр.) — помазаник, рятівник, який, за віруванням іудеїв, мав був з явитися з божого повеління для відновлення іудейського царства.

Кабиця — особлива піч або богнищє в сіпях чи надворі для готування їжі.

Ланіти (церк. — слов.) — щоки, обличчя.

Протопресвітер (грецьк.) — первосвященик.

Єсеї — члени іудейської секти, вчення якої мало деякі спільні риси з раннім християнством.

Мітла огненная — комета.

Осанна! (Староєвр.) — Врятуй! — молитовний вигук іудеїв і християн.

Шлях Мемфіський — шлях, що вів до Єгипту; Мемфіс — столиця давнього Єгипетського царства.

Копти — єгиптяни-християни, жителі Стародавнього Єгипту.

Кандійка — миска з увігнутими вінцями.

Єлеон — гора поблизу Єрусалима.

Вісон — дорога тканина на зразок кармазину.

Ізраїльський архієрей. — Тут мова йде про місто Єрусалим.

Романський золотий плебей — романський — римський; тут також йдеться про Єрусалим, що був під владою Римської (романської) імперії, тобто був плебеєм, з якого збирали у вигляді податків багато золота.

Смоква — плодове дерево.

Порфіра — царський верхній довгий одяг пурпурового кольору.

Едуард Сова — польський поет Едвард-Вітольд Желіговський (1815–1864), який писав під псевдонімом Антоні Сова. Був на засланні, заочно познайомився з Шевченком завдяки своїм друзям, що відбували покарання в Оренбурзі. Після повернення із заслання особисто познайомилися в Петербурзі і подружили.

Ієзекіїль — легендарний біблійний пророк. Йому приписувалась одна з книг біблії.

Гради й весі — міста й села.

Осія — легендарний пророк, якому приписується одна із книг біблії.

Потреблю (церк. — слов.) — знищу.

Добрий цар — тобто цар Олександр II.

Дукачі і таляри. — Дукач (дукат) — старовинна золота монета, що карбувалася в багатьох європейських країнах. Таляр — старовинна німецька срібна монета.