Тарас Шевченко - Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2

Сигізмонд — Сигізмунд III Ваза, король Польщі в 1587–1632 рр., активно підтримував католицьку реакцію, сприяв проведенню Брестської унії (1596).

Я жив на хуторі, з… — Далі в автографі закреслено півтора рядка. Прочитати їх неможливо.

Чура — джура, зброєносець козацького старшини; слуга заможного козака.

Ізнову потекла мужицька кров! — Можливо, Шевченко мав на увазі початок Кримської війни 1853–1856 рр. між Росією, з одного боку, і Туреччиною, Англією та Францією — з другого. Дехто пов’язує зміст цього твору з початком австро-італо-французької війни 1859 р.

Перший варіант поеми було написано 1847 року в Орському укріпленні. Через десять років (1857), не маючи, очевидно, під руками першого варіанта поеми, Шевченко написав новий твір на цю ж тему і 5. VI 1857 р. надіслав Я. Кухаренкові разом з листом. Посвята поеми українському письменникові і наказному отаману Чорноморського козацького війська Я. Кухаренкові, очевидно, пов’язана з одержанням від нього звістки про звільнення із заслання. Це було 7 квітня 1857 р. «На пам’ять 7 мая 1857 року» поет написав у «Більшій книжці», мабуть, помилково. Дата «7 апреля року 1857» була й на автографі, надісланому Я. Кухаренкові.

Урал та Елек (Ілек) — річки в Північному Казахстані і теперішній Оренбурзькій області, що була тоді місцем заслання.

Після великої зими… — Йдеться про холодну зиму 1782 р., коли сніг на Україні лежав до червня місяця.

Кобила — колода, до якої прив’язували засудженого для покарання різками чи канчуками.

Скрепиця — дерев’яні колодки, що їх набивали на ноги ув’язнених замість кайданів.

Очаков — місто над Дніпрово-Бузьким лиманом, відвойоване 1788 р. під час війни з турками.

А Запорожжя перше руйновали. — За наказом Катерини II Запорозьку Січ ліквідовано у червні 1775 р. У зв’язку з цим значна частина запорожців втекла на територію Туреччини й організувала Задунайську Січ. Згодом колишні запорожці з ініціативи А. Головатого поселилися на Кубані й організували Чорноморське козацьке військо. Наказним отаманом цього війська у середині XIX ст. був Я. Кухаренко, якому присвячено цей твір.

Бо тут Сибір була колись. — Сибір у розумінні місця заслання Ще в першій половині XIX ст. до Ілецька на соляні копальні засилали каторжників.

Неофіти (грецьк.) — новонавернені до якоїсь віри, вчення. Тут — перші християни.

Лета — за грецькою міфологією, річка забуття в підземному царстві, душі померлих нібито пили з неї воду і забували про всі свої земні страждання.

Той Назорей… — Назореєм у літературі називали Ісуса Христа, дитинство якого, за біблією, минуло в Назареті.

Декій — Децій Гай, римський імператор (249–251 рр. н. е), жорстоко переслідував християн.

Гіменей — за грецькою міфологією, бог шлюбу.

Гінекей — жіночі покої у домах стародавніх греків.

Синкліт — зібрання найвищих духовних осіб.

В Алкіда син її росте… — тобто росте велетнем, силачем. Алкід—ім’я стародавнього героя, що, як і Геракл, славився своєю незвичайною силою.

Гетера — у стародавніх греків та римлян — незаміжня жінка, що жила вільно й приваблювала чоловіків своїми артистичними здібностями та освітою; гетери — в переносному значенні — гулящі дівчата.

Козлоногий п’яний дід — Фавн. За віруванням стародавніх римлян, бог ланів, гір, лісів, покровитель отар худоби і пастухів.

Аппіїв шлях — стратегічний шлях між Римом і містом Капуєю, прокладений у 312 р. до н. е. Агіпієм Клавдієм.

Пріап — за грецькими міфами — бог садів, покровитель виноградарства, пізніше в Римі — бог почуттєвих насолод. Поклонятися Пріапу — чинити непотребство.

Кіпріда — одне з імен Венери, богині краси і кохання в стародавніх римлян — за назвою острова Кіпр, де її культ виник раніш, ніж деінде (у стародавніх греків — Афродіта).

Преторіане — гвардія римського імператора, мала таку владу, що скидала і призначала нових імператорів.

Ліктори — почесна варта найвищих урядових осіб у Стародавньому Римі.

Юпітер — за міфологією стародавніх римлян, найстарший бог. У греків він називався Зевсом.