Тарас Шевченко - Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2

Вертоград (церк. — слов.) — сад.

Вірсавія — дружина Гурія (Урія), а потім Давида, від якого вона народила Соломона, що після Давида став царем Ізраїлю.

Сикер — хмільний напій.

Кінва — дерев’яна кварта.

Анафан — біблійний пророк часів Давида; картав царя за вбивство Урія. На знак каяття Давид нібито склав псалом.

Опріснок — прісний, неквашений хліб; корж.

Самантянииа — Авісага Сунамітянка, із племені сунамітян, стародавнього народу, що жив, як і євреї, у Палестині.

Крин сельний — польова лілея.

Ю (церк. — слов.) — її.

Рогволод — полоцький князь.

Рогніда — дочка Рогволода, була посватана за київського князя Ярополка, а Володимир, тоді ще новгородський князь, напав на Полоцьк, убив Рогволода і сам одружився з Рогнідою.

Лель і Ладо. — Ладо, за старослов’янською міфологією, — богиня весни й кохання. Лель — її син.

Валькірії — богині війни у германців.

Потя (церк. — слов.) — порізав, побив.

Поя (церк. — слов.) — узяв (в цьому контексті—в наложниці).

Прийшли в Дар’ю… — тобто в Сир-Дар’ю, річку, що впадає в Аральське море.

Ватага — рибальський зимівник. Після завершення навігації 1848 р. у подібному зимівнику розташувалася експедиція для дослідження Аральського моря, в якій брав участь Т. Шевченко.

Титарівна — дочка титаря, церковного старости. Титарем називали також того, хто побудував церкву.

Оранда — корчма, шинок.

Арал — острів Кос-Арал у гирлі річки Сир-Дар’ї— місце зимівлі Аральської експедиції, в якій брав участь Т. Шевченко.

П. С. — Петро Петрович Скоропадський (1805–1863), поміщик-кріпосник, власник с. Григорівни на Чернігівщині, нащадок гетьмана І. Скоропадського, що гетьманував на початку XVIII ст.

Г. 3.— Ганна Іванівна Закревська — знайома поста Шевченко намалював портрет Закревської та її чоловіка, власника маєтку в с. Березова Рудка на Полтавщині.

Старесенька мати! — Волховська Тетяна Густавівна, поміщиця, власниця маєтку в с. Моисівці на Полтавщині. У неї поет гостював разом з Є. Гребінкою в червні 1843 р.

В рукописі Шевченка твір цей не має назви.

Схимник — чернець-самітник.

Із коча — з карети, з фаетона.

Білиця — жінка, що готується стати черницею.

Кирик — «Про п’яного Кирика не можу вже нічого сказати: якась локальна приказка, — писав І. Франко. — Певно, був якийсь відомий п’яниця Кирик у якімсь селі, де був Шевченко». А можливо, це образ народної казки.

Оливо — тут у значенні олівець. Колись олівці робили з олова.

Файда — довгий батіг.

Швачка, Микита — один з ватажків селянського повстання 1768 року (Коліївщина). Його загін діяв у районі Білої Церкви, Фастова, Василькова. Після поразки повстання був засланий до Сибіру. У народних піснях Швачка оспівується як герой і захисник покріпачепого селянства.

Кошуленька — сорочечка.

В Переп’яті…— Назва могили поблизу Фастова. В розкопках її брав участь Шевченко влітку 1846 р.

Бихов — очевидно, Бишів. Назву «Бихов» Шевченко взяв з народної пісні про Бондаренка («Хвалилася Україна, що в нас добре жити…»).

Левченко — Згадується в тій же пісні про Бондаренка як один з ватажків Коліївщини. Історичних відомостей про нього немає.

Бунчуг — одна з ознак гетьманської влади, древко з мідним наконечником, з-під якого звисав кінський волос.

Лобода, Іван (справжнє ім'я Григор, а не Іван) — гетьман реєстрових козаків наприкінці XVI ст., один з керівників козацько-селянського повстання 1594–1596 рр. проти польської шляхти.

Павло Кравченко-Наливайко — Северин Наливайко (походженням а кравців), ватажок селянсько-козацького повстання 1594–1596 рр. проти польського гніту; був захоплений у полон і 1597 р. страчений у Варшаві. З його ім’ям пов’язано багато народних пісень і легенд, про нього Іван Ле написав великий роман.

Перетика — перелісок, смуга дерев, що перетинає, відмежовує одну ділянку землі від іншої.