Тарас Шевченко - Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2

Ще був тойді…— Мова йде про Віленський університет, який після Польського повстання (1830–1831) був перетворений на лазарет.

Бакаляри — Так у старі часи називали студентів.

Остра брама — міська брама у Вільно з іконою богороднці, перед якою треба було скидати шапки.

Закрет — левада на околиці м. Вільно, над рікою Вілією (Неріс).

Самойлович, Іван — гетьман Лівобережної України (1672–1687), походив з попівського роду, тому мав у народі прізвисько Попович.

Ромодан — Ромодановський Григорій, боярин, воєвода, командував царським військом на Україні в другій половині XVII ст.

Дорошенко, Петро — гетьман Правобережної України (1665–1676). Всупереч бажанням народу 1669 р. поставив Правобережну Україну в залежність від султанської Туреччини. За зраду Дорошенка та його прибічників дорого розплатилося населення Правобережної України. Шевченко, можливо, слідом за С. Величком дещо ідеалізує діяльність Дорошенка.

Сосниця — тоді село на Чернігівщині.

Ярополче — «село коло Москви», — прим. Шевченка, — в якому Дорошенко провів останні роки життя.

Улуси — татарські селища.

Чарнецький, Стефан (1599–1665) — польський полководець, магнат. Суботів він спалив раніше, незабаром після смерті Хмельницького.

Тиміш — син Богдана Хмельницького, 1653 р. під час облоги турецької фортеці Сочави поблизу Камянця-Подільського об’єднаним військом Польщі, Семигорода (Угорщини), Молдавії, Валахії був тяжко поранений і незабаром помер.

Шлях Ромодан — шлях, прокладений військом князя Ромодановського з Полтавщини в Росію через Конотоп, Ромни, Путивль.

Святий Ростовський — Дмитро Туптало (1651–1709), український письменник, митрополит ростовський у 1702–1709 рр., родом з Києва.

Згадай мене, брате — Поет звертається до свого знайомого Федора Лазаревського, в листі до якого написав цей вірш.

Кайдани собі кую — Розчерком руки Миколи І Шевченкові було заборонено писати і малювати. Однак він не зважав на монарше повеління — писав і старанно ховав за халявою свого солдатського чобота. Знаючи, що його чекає суворе покарання, і на третьому році заслання поет не збирається припиняти своєї творчої діяльності.

У Оглаві — нині с. Гоголів на Київщині.

Оболонки — шибки з зеленого скла.

Богослов — учень вищого класу духовної школи (тут — Києво-Могилянської академії).

Дав я «Кобзаря»… — Йдеться про перше видання «Кобзаря», 1840 року. В ньому було тільки вісім поезій: «Думи мої…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Дулевина — особливо міцно загартована сталь.

У цій поезії Шевченко ще раз згадує подругу дитячих літ Оксану Коваленко.

Сатурн — за римською міфологією, бог посівів, покровитель хліборобства; ототожнювався з старогрецьким Кроносом, з яким пізніше зв’язане уявлення як про бога часу на підставі співзвучності з грецьким словом «хронос» (час); Сатурн стирає — стирає час.

Куга — осока з довгими й круглими стеблинами, очерет.

Байдара — великий парусний човен, оббитий шкірою.

Кос-Арал — найбільший острів Аральського моря, біля гирла Сир-Дар’ї, де Шевченко прожив з кінця вересня 1848-го до 6 травня 1849 р. Нині це два острови: острів Шевченка і Кос-Арал.

Про лицаря того гетьмана… — Йдеться про Северина Наливайка.

І цугом в Київ повезли — запряжкою по дві або три пари коней одна за одною.

Архістратиг (грецьк.) — головний начальник війська; за біблійною легендою, один з семи начальників над ангелами.

Гріти-дути — В цьому контексті означає переживати, турбуватися.

Великомучениче святи й. — Тут мається на увазі великий російський поет М. Ю. Лєрмонтов (1814–1841), творчість якого Шевченко дуже шанував.

Присносущий(церк. — слов.) — що існує вічно.

Спасибі, друже мій убогий! — Шевченко дякує Михайлові Матвійовичу Лазаревському (1818–1867) за надіслання поезій Лєрмонтова. М. Лазаревський служив в Оренбурзькій прикордонній комісії, а згодом — чиновником у Петербурзі. Допомагав поетові матеріально, листувався з ним. 12 липня 1858 р. Шевченко подарував Лазаревському свій «Щоденник» і написав його портрет.