Тарас Шевченко - Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2

Католицька молитва «Тебе, боже, хвалимо».

Чернець — Палій (справжнє прізвище Гурко) Семен Пилипович (помер 1710 р.), фастівський полковник, один із керівників визвольної боротьби українського народу на Правобережній Україні проти шляхетсько-польського гніту в кінці XVII — на початку XVIII ст. Чинив опір зрадницькій політиці Мазепи. За доносом останнього Палія заарештовано в таборі під Бердичевом 1704 р. і заслано до Сибіру, та, коли розкрилася зрада Мазепи, Петро І повернув його. Семей Палій брав участь у бою під Полтавою. Ченцем Палій не був. Помер у Фастові і похований у Межигірському монастирі.

Єдвабн — єдваб — шовкова тканина.

А із Братства — тобто із Братського монастиря, де була Києво-Могилянська колегія.

Монастир у Межигір’ї, недалеко від Києва, в якому доживали свій вік запорожці.

«Дзвонковая — криниця прозивається недалеко од монастиря». — Прим. Шевченка.

Сивий гетьман — зрадник Мазепа.

Бердичів. — Під Бердичевом Палій на чолі козацького війська розгромив поляків.

Компанійці — наймане кінне військо на Лівобережній Україні, створене гетьманським урядом наприкінці XVII ст. для охорони кордонів та придушення народних заворушень. До компанійських полків вступали охочі люди. Вони одержували від гетьманського уряду платню, продовольство, амуніцію тощо. В 20-х роках XVIII ст. у зв’язку із збільшенням контингентів царського війська компанійські полки ліквідовано і перетворено на полки легкої кавалерії регулярної царської армії.

Характерник — людина, яку вважали чарівником, чаклуном.

Козачковський, Андрій Йосипович (1812–1839) — лікар у Переяславі, приятель Шевченка, залишив спогади про поета.

Слова народної колядки про царів, які, за легендою, приходили вітати Христа.

Тали (казах.) — піщані кучугури, зарослі лозою. Урал — річка, над якою стояла фортеця, де Шевченко відбував заслання у 1847–1848 рр.

Микола — цар Микола І.

Кухаренко, Яків Герасимович (1798–1862) — офіцер Чорноморського козацького війська. В останні роки життя — наказний отаман, генерал. Автор п’єси «Чорноморський побит» та інших творів. Приятель Т. Шевченка.

Ненатля — ненаситність, ненажерливість.

Карались господом лях и. — Тут мається на увазі поділ території Польської держави в кінці XVIII ст. між Австрією, Пруссією і царською Росією.

Пугач над Уралом — Омелян Пугачов, який очолював антифеодальне повстання селян та козаків на Уралі й Поволжі у 1773–1774 рр.

Пікінери — військо, озброєне списами (піками). На Україні цей рід війська було сформовано у 1764 р. з українських козаків та селян. 1793 р. пікінерські полки перетворено на три полки легкої кавалерії.

Хавтури — попівські побори.

Сиріч (церк. — слов.) — тобто.

Варнак — таврований каторжник, спійманий утікач із заслання.

Елек (правильно—Ілек) — ліва притока річки Уралу в Казахстані.

Іква — права притока річки Стир на Волині.

Кайзак на хирю — казах на біду собі. За часів Шевченка казахів називали киргиз-кайсаками, киргиз-кайзаками.

Тингиз (казах.) — море.

Арал — «Аральське море». — Прим. Шевченка.

Кара-бутак — «невеличка річка». — Прим. Шевченка.

Сингич-агач — «одно дерево». — Прим. Шевченка.

В рукопису назви немає. Назва ця редакційна і тут подається

за традицією.

Стогна (церк. — слов.) — майдан, широка міська вулиця.

Ківот (церк. — слов.) — скринька для ікон; тут — кедрова скринька, в якій переховували релігійні цінності, святощі.

Давид — цар Ізраїлю з 1055-го по 1015 р. до н. е., Єрусалим зробив столицею Ізраїльського царства. Внаслідок переможних війн з сірійцями, філістимлянами, маовитянами тощо його держава значно зміцніла. Давидові приписують поетичний дар, що виявився у складанні релігійних пісень, так званих псалмів.

Сподар — господар.

Гурій (Урія Хетсянин)—ізраїльський полководець, жінка якого сподобалася цареві Давиду. Щоб усунути Гурія, Давид в одному з боїв послав його на вірну смерть.