Юрій Голик - Нескінченність не для слабаків. Книга про менеджерів, які хакнули систему держуправління

1. Ви все життя вигравали ті самі тендери за якимось окремо взятим товаром, кулуарно домовляючись із конкретним чиновником. Окреме питання – що саме і якої якості ви поставляли і як у вас це приймали. Оскільки закупівлі дотендерні, то ваш знайомий чиновник сам вирішував, у кого купити, і завжди купував у вас. У ту мить, коли ми змусили організації купувати через ProZorro, інформація про торги потрапила у відкритий доступ, і торги з купівлі «у монопольного постачальника», тобто у вас, перетворилися на редукціон на зниження ціни, де раптом несподівано для вас виявилися ще й інші учасники.

2. Ви усвідомили, що це ринок і що на ньому є конкуренція. А ваша ціна – не найконкурентоздатніша. Усвідомили, що «вдячність» або «стимулювання» чиновника вже не є необхідним для перемоги чинником.

3. У той самий час держава, точніше, найпрогресивніші її представники, також усвідомили, що ціна, за якою останні кілька років товар поставляли ви, завищена, що існують інші компанії, готові поставляти те саме, але за нижчою ціною.

4. Очевидно, засмутившись і усвідомивши, що халява скінчилася, ви мали б зрозуміти, що одночасно з втратою гарантованого покупця, з яким ви «грали» багато років, у вас з’являється можливість брати участь в аналогічних тендерах у межах усієї країни. Пропонувати товар, наприклад, міністерствам, що також проводять закупівлі через ProZorro, а не тільки двом-трьом лікарням чи школам в одній області.

5. Також ви мали б усвідомити, що з вашим ціноутворенням треба щось робити. Тому що…

6. Якщо є хтось, хто робить постачання з такою ж якістю, але за нижчою ціною, виходить, він, користуючись маркетинговим терміном з однієї старої, втім, досі актуальної книги, «диференційований за витратами».

7. Держава не зобов’язана нічого у вас купувати просто тому, що вам так хочеться. Це ваш бізнес, і відповідальні за нього ви, а не держава.

8. Держава – це такий же звичайний замовник, як і ваша компанія чи ви особисто, коли ви щось купуєте. Вона теж хоче придбати товар належної якості за мінімальною ціною. Як і ви.

Це ринок. Це конкуренція. Неефективному бізнесу буде важко. Але рішення про перемогу за рахунок стимулювання окремо взятого чиновника не буде. У Дніпропетровській ОДА – точно.

Для нас залишається важливою якість робіт, які виконують підрядники-переможці. У нас існує технагляд, забезпечений обладнанням, наприклад, тепловізорами, інструментами для визначення щільності бетону і витоків тепла у будівлях шкіл, садків тощо. Він має мапу об’єктів і щодня перевіряє споруджувані об’єкти в усій області, відстежуючи всі стадії будівництва. Кожна така перевірка народжує звіт, який завжди доступний керівнику області й усім, відповідальним за будівництво.

Кожен такий звіт доводиться в щотижневому режимі кожному підрядникові й видається план усунення дефектів.

Тут знову може виникнути запитання: навіщо нам усе це? По-перше, ми зацікавлені, щоб усе робилося якісно і відповідно до проєкту, щоб жодна копійка бюджетних коштів не пропала марно. По-друге, це простіше, ніж потім розбиратися з кримінальними справами у зв’язку з порушеннями з боку підрядників. По-третє, так ми боремося не з наслідками поганої роботи, а з причинами. Нам легше контролювати хід будівництва щотижня, вловити, коли воно пішло не так, зупинити і змусити переробити, ніж потім розбирати всю будівлю і з’ясовувати з правоохоронцями. Нарешті, нам не однаково.

Ми кажемо підрядникам, що з нами краще не грати в хованки, що коли вони виграли тендер на 30 мільйонів і вважають, що вже заробили, то вони помиляються. І, контролюючи підрядників, ми вчимося, ми знаходимо якісь рішення, які застосовуємо на інших об’єктах або відмовляємося від них, шукаємо інші.

Місцеві архітектори на наше замовлення створили кілька проєктів шкіл і дитячих садків. І, замовляючи їм ці проєкти, ми не хотіли отримати просто красивий малюнок та й годі, ми також просили продумати, з яких матеріалів доведеться будувати. Наприклад, у нас є дуже багато шкіл, на які після утеплення можна монтувати навісні фасади, а не фарбувати їх. Такий фасад вентилюється, довго служить, на нього є багаторічна гарантія, і вигляд він має сучасний. І ми знайшли в області один завод, який такі фасади виробляє.

Зустрілися з його власником: «Якщо ти даси гарну якість за розумною ціною, то у тебе підрядники закуповуватимуть твої фасади для тисячі шкіл регіону. Просто тому, що ти єдиний виробник в області і за рахунок логістики у тебе найнижча ціна. Усі підрядники автоматом купуватимуть у тебе. Просто дай їм швидкість і якість. Все». Він погодився. Ми почали робити школи. Але в якийсь момент власник заводу, відчувши, що у нього таки «бінґо», змінив технологію і почав поставляти брак. А оскільки він зобов’язався гарантувати якість, фасади довелося переробляти, і це уповільнило темпи будівництва.