Таким чином, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності до того моменту, поки вона їй не піддавалася, тобто до набуття законної сили вироком. В зв’язку з цим ми не можемо погодитися з точкою зору С.М. Школи про те, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише на стадіях досудового слідства та судового слідства, але в усякому разі до постановляння судом обвинувального вироку [103] Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні. – Дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. – К., 2004, с. 77.
, оскільки згідно з ч. 1 ст. 401 КПК вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду – після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. В разі подачі апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З точки зору принципів гуманізму і справедливості не зрозуміло, чому коли підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності виявляються на стадіях досудового слідства або попереднього розгляду справи, суд має право звільнити особу від кримінальної відповідальності шляхом закриття кримінальної справи, а коли ці обставини виявляються на стадії судового розгляду, суд не має права звільняти особу від кримінальної відповідальності шляхом закриття кримінальної справи, а повинен доводити розгляд справи до кінця і постановляти обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання. При цьому виникає питання, які правові перешкоди не дозволяють суду на стадії судового розгляду, закрити кримінальну справу, звільнивши особу від кримінальної відповідальності, оскільки необхідною умовою застосування амністії стосовно особи є вчинення злочинів до дня набрання чинності закону про амністію включно, незалежно від того у провадженні кого знаходиться кримінальна справа – органів дізнання, досудового слідства чи суду?
Згідно принципу рівності всіх перед законом, не зрозуміло чому особи, звільнення яких від кримінальної відповідальності передбачено Загальною частиною КК, мають право на звільнення від кримінальної відповідальності під час судового розгляду в порядку передбаченому ст. 282 КПК, а особи, звільнення яких від кримінальної відповідальності передбачено законом про амністію, цього права не мають?
З нашої точки зору, обґрунтованих відповідей на ці питання немає. Ще в 1990 р. В. Барановський та А. Тарбагаєв, розглядаючи аналогічну проблему, вказували на те, що в такому разі “встановлений процесуальний порядок фактично покладає кримінальну відповідальність замість того, щоб звільняти від неї [104] Барановський В., Тарбагаев А. Освобождение от уголовной ответственности вследствие истечения сроков давности // Советская юстиция. – 1990. – № 13. – С. 15.
.
Як ми вже відзначали Верховний Суд України, відповідаючи на питання, відзначив, що у кожному випадку, який підпадає під дію ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., суд повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності з закриттям провадження в справі (виносячи постанову про закриття справи), незалежно від того, чи надійшла справа в суд з поданням відповідного органу дізнання або досудового слідства, чи підстави для застосування амністії виявлені в стадії судового розгляду.У цій ситуації положення Закону мають пріоритет перед ч. 2 ст. 6 КПК, оскільки Закон передбачає спеціальний порядок застосування амністії і прийнятий пізніше у часі [105] Відповіді Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України на окремі питання, які виникають у судовій практиці, щодо особливостей застосування Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року // лист голови апеляційного суду Запорізької області № 8к/44 від 25.07.2005 р.
.
Приклад перший:Постановою місцевого суду від 20.09.2005 р. кримінальну справу щодо Р., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК закрито на підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Верховний Суд України ухвалою від 19.12.2006 р. постанову суду залишив без змін і відзначив, що рішення суду про застосування до Р. Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. є обґрунтованим, оскільки останній має на утриманні неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину з необережності, покарання за який передбачено не більше 8 років позбавлення волі [106] www.nau.kieu.ua № 5-6736км06, 19.12.2006, Ухвала, Верховний Суд України.
.
Читать дальше