В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, коли це є правом, а не обов’язком суду, він повинен вирішувати під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК, незалежно від того, надійшла справа до суду з постановою про її закриття чи з обвинувальним висновком (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”) [95] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, с. 16. .

Виникає запитання, звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію є правом чи обов’язком суду?

В теорії кримінального права по цьому питанню існують різні точки зору. Так, С.М. Школа стверджує, що треба зазначити, що амністія – це факультативне звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, оскільки прийняття законів про амністію є правом Верховної Ради України, а не обов’язком. Про факультативний характер амністії у контексті аналізованого питання свідчить і порядок її застосування. Вона поширюється на осіб не автоматично – після видання закону, а на підставі рішення, зокрема, органу досудового слідства. Не визнаючи себе винним, обвинувачений може заперечувати проти закриття справи внаслідок акта амністії. І його доля вирішуватиметься в суді [96] Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні. – Дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. – К., 2004, с. 92. .

Іншої думки дотримується Ю.В. Баулін, на його погляд, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону, про амністію є не правом, а обов’язком суду [97] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності, с. 183. . Такої точки зору займають і російські вчені, які відмічають, що амністія є обов’язковим і безумовним звільненням осіб від кримінальної відповідальності яка не залежить від розсуду органів дізнання, досудового слідства і не ставиться в залежність від наступної поведінки особи або від інших обставин [98] Уголовное право России в 2-х томах. Т. 1 Общая часть. – М.: Изд-во Норма, 2000, с. 479. .

Ми підтримуємо останню точку зору. На нашу думку, критеріями права або обов’язку суду є повноваження передбаченні законодавством в конкретному випадку, звільнити особу від кримінальної відповідальності при наявності передбачених підстав і умов. Якщо при наявності достатніх підстав та умов, суд повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності, то це є обов’язком суду, а якщо при наявності цих же підстав та умов, суд може звільнити, а може і не звільнити особу від кримінальної відповідальності, то це є правом суду а не обов’язком. Аналіз п. п. 3-8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” свідчить про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), у зв’язку з примиренням з потерпілим (ст. 46 КК), закінченням строків давності (ст. 49 КК) – є обов’язком суду, а звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки (ст. 47 КК), а також в зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК) є правом, а не обов’язком суду.

Різниця між ними полягає в тому, що якщо в першому випадку суд при наявності певних підстав та умов, відмовить особі в звільненні від кримінальної відповідальності – він постановить незаконне рішення, яке підлягає безумовному скасуванню вищестоящими судами. В другому випадку, при наявності певних підстав та умов, суд може звільнити, а може і не звільнити особу від кримінальної відповідальності. І перше і друге рішення суду можуть бути законними. Наприклад, за наявності зазначених обставин (вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, щире розкаяння особи, клопотання колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки), а також належно оформленого клопотання – суд вправі (але не зобов’язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу. Відмова суду в задоволенні клопотання має бути вмотивованою (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”).