В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

В зв’язку з цим, важко погодитися з С.М. Школою в тому, що в критерій права або обов’язку суду звільнення особи від кримінальної відповідальності закладається наявність підстав (видання закону про амністію) або умов (згода особи на застосування щодо нього акту амністії), оскільки відсутність будь якої підстави чи умови звільнення від кримінальної відповідальності, свідчить про те, що амністія ні при яких обставинах не може бути застосована до цієї особи. Тому розмовляти в цьому випадку про право або обов’язок суду звільнити особу від кримінальної відповідальності, не має ніякого сенсу.

Таким чином, якщо є всі підстави та умови суд зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, як під час попереднього розгляду справи, так і під час судового розгляду.

Приклад:Постановою місцевого суду від 25.08.2005 р. Н. звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. “г” ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Верховний Суд України постанову суду залишив без змін і відзначив, що під час попереднього розгляду справи суддею правильно встановлено підстави звільнення Н. від кримінальної відповідальності на підставі цього Закону та прийнято законне рішення про закриття провадження в справі. Що ж стосується тверджень потерпілої К. про можливість звільнення Н. від кримінальної відповідальності після судового розгляду справи по суті пред’явленого їй обвинувачення то вони не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно до вимог ст. 248 КПК за наявності обставин, які виключають подальше провадження у кримінальній справі, суддя має прийняти рішення про закриття її й на стадії попереднього розгляду [99] www.nau.kieu.ua № 665км07, 20.02.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

“За змістом статті 248 КПК при попередньому розгляді можуть бути закриті як справи, що надійшли до суду з обвинувальним висновком (зокрема за актом амністії), так і справи, що надійшли до суду від прокурора з постановами прокурора чи слідчого, погодженими із прокурором, про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальної справи” [100] Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 6 “Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції” // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 6. – С. 13. .

Постанова (ухвала) судді (суду), винесена у порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК, має бути вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”). Звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”) [101] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, С. 16. .

На нашу думку, в зв’язку з вищевказаним, ч. 2 ст. 6 КПК в якій вказано, що якщо обставини зазначені в п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання, а також ст. 282 КПК, в якій не передбачено закриття справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК під час судового розгляду – суперечать не тільки Закону України “Про застосування амністії в Україні”, Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., а також принципу рівності громадян перед Законом.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканість) притягнення особи до кримінальної відповідальності є стадією кримінального переслідування і починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.... Сама ж реальна кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком [102] Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 5. – С. 7-13. .