В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

На нашу думку, і в цьому випадку обґрунтованих відповідей немає.

Звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами, можливо як під час попереднього розгляду справи суддею, так і під час судового розгляду кримінальної справи.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК (законом про амністію – В.Б.). Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному (та законом про амністію – В.Б.) порядку відповідне судове рішення (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”) [92] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, с. 14. .

Приклад перший:Постановою місцевого суду від 13.01.2006 р. кримінальну справу щодо В., яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК закрито на підставі Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Верховний Суд України ухвалою від 21.12.2006 р. постанову суду скасував і відзначив, що закриття кримінальної справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, та за наявності визначених ч. 1 ст. 44 КК. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 р. при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК. Якщо органи досудового слідства зазначені обставини не встановили, суд при попередньому чи судовому розгляді не може усунути допущену ними неповноту або неправильність, справу необхідно направити на додаткове розслідування з дотриманням вимог ст. ст. 246 або 281 КПК. Зазначені вимоги місцевим судом виконані не були [93] www.nau.kieu.ua № 5-6469км06, 21.12.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Постановою місцевого суду від 25.06.2007 р. кримінальну справу щодо Д., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК закрито, провадженням закрито зі звільненням того від кримінальної відповідальності на підставі п. п. “б”, “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. У касаційній скарзі Д. просить скасувати судове рішення, оскільки суд не вправі був застосувати до нього амністію, не встановивши його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.

Верховний Суд України ухвалою від 22.01.2008 р. скаргу Д. не задовольнив і відзначив, що органами досудового слідства останній в тому, що він 11.02.2005 р. у м. Одесі на ґрунті особистих неприязне них стосунків, умисно наніс В. декілька ударів по ногам, завдавши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я. Як убачається з матеріалів справи, Д. було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК. Така кваліфікація органами досудового слідства дій обвинуваченого відповідає зібраним у справі доказам. За цим законом максимальною мірою покарання є позбавлення волі на строк до 3 років. Обвинувачений Д. при судовому розгляді заявив клопотання про закриття щодо нього кримінальної справи у зв’язку з актом амністії, оскільки він має на утриманні дитину-інваліда першої групи та матір, яка достигла 70-річного віку. З урахуванням наведеного, Д. є суб’єктом амністії, а тому, відповідно до вимог зазначеного закону, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрив [94] www.nau.kieu.ua № 5-5004км06, 19.09.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .