В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

На наш погляд, суд в останньому випадку повинен був постановити вирок тільки відносно Л, а постановою суду С. та Ж. необхідно було звільнити від кримінальної відповідальності та справу відносно них закрити. До речі, суд, призначаючи тільки основне покарання С., допустив помилку, оскільки санкція ч. 1 ст. 366 КК передбачає обов’язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Враховуючи, що згідно із ст. 14 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., особи, на яких поширюється дія цього Закону, звільненню від додаткових видів покарань не підлягають, суд не міг би звільнити С. на підставі акта амністії від додаткового покарання і тоді останній мав би судимість та безпідставно відбував би додаткове покарання. Ось до яких негативних наслідків може привести неправильне звільнення від покарання особи вироком суду замість звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи постановою суду.

Крім того, звертаємо увагу суддів також на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності обвинувальним вироком суперечить вимогам ст. ст. 7 ч. 3, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 ч. 2, 327 КПК та роз’ясненням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” [115] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, с. 16. , а також сучасній судовій практиці Верховного Суду України [116] Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 5. – С. 18; Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 9. – С. 10. . Враховуючи вищевказане, ми пропонуємо суддям в цих випадках не керуватися ч. 6 ст. 7 КПК в тій частині, де вказано, що “особа також може бути за вироком суду звільнена від відповідальності… на підставах, передбачених статтями 49 і 74 Кримінального кодексу України”.

Приклад:Вироком районного суду від 30.05.2006 р. М. був засуджений за ст. 185 ч. 2 КК на 2 роки обмеження волі. На підставі п. “а” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. М. був звільнений від покарання. У касаційному поданні прокурор ставить питання про необхідність звільнення М. від покарання на підставі Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., а не Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Верховний Суд України відзначив, ураховуючи, що М. визнаний винуватим у вчиненні в 2001 р. у неповнолітньому віці умисного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, на день набрання чинності Законом України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., подав заяву з проханням застосувати до нього амністію, він підлягав амністії як особа, що підпадала під дію ст. п. “а” Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., який необхідно було застосувати. Однак, застосувавши до нього акт амністії, суд помилково послався на Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., а також не врахував вимог ст. 6 цього Закону, який передбачає звільнення від кримінальної відповідальності, а не від покарання. Вирок щодо М. змінити– замість звільнення його від призначеного покарання у виді обмеження волі на 2 роки, на підставі ст. 1 п. “а”, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. звільнити його від кримінальної відповідальності [117] www.nau.kieu.ua № 5-257км07, 20.02.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

Ми згодні з рішенням вищевказаного суду, за виключенням одного, треба було вирок суду не змінювати, а скасувати, оскільки вироком суду неможливо звільнювати осіб від кримінальної відповідальності.

Також в судовій практиці виникають ситуації, коли органами досудового слідства особа обвинувачується, наприклад у вчинені тяжкого злочину, на який не поширювалася дія закону про амністію, але підсудний під час судового розгляду справи, заявляє клопотання про перекваліфікацію його дій на менш тяжкий злочин і просить суд застосувати щодо нього амністію, при цьому прокурор проти змін обвинувачення в суді. Виникає питання, якщо клопотання підсудного є обґрунтованим, то яким чином і від чого повинен звільняти особу суд, – від покарання чи від кримінальної відповідальності?

На наш погляд, суд в даному випадку повинен розглянути судову справу у повному об’ємі, після останнього слова підсудного, піти до дорадчої кімнати для постановлення вироку, за наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред’явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, призначити по цьому закону покарання і на підставі закону про амністію звільнити цю особу від покарання.