В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 23.06.2007 р. П. був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК на 7 років позбавлення волі. В апеляції захисник просив апеляційний суд перекваліфікувати дії П. з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитом (ст. 75 КК). Апеляційний суд в ухвалі від 15.08.2007 р. перекваліфікував дії П. з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК і застосував щодо П. Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. [123] Архів Мілітопольского міськрайсуду Запорізької області. – 2007. – справа № 82. .

Із матеріалів останньої справи вбачається, що П. згоди на застосування щодо нього амністії не давав, як під час розгляду кримінальної справи в місцевому суді, так і під час розгляду апеляції захисника в апеляційному суді, тому на нашу думку, апеляційний суд на порушення вимог ст. 9 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. застосував до П. амністію.

Варіанти 1б, 3в .Якщо підсудний давав згоду на застосування щодо нього акту амністії, але суд безпідставно відмовив в її застосуванні, то в цих випадках вирок суду повинен бути безумовно скасований, особа звільнена від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а кримінальна справа закрита.

Приклад перший:Вироком місцевого суду від 24.07.2007 р. З. був засуджений за ст. 354 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. На підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністії” від 19 квітня 2007 р. З. було звільнено від призначеного покарання. В апеляції засуджений просив апеляційний суд скасувати вирок, оскільки місцевий суд неправильно застосував до нього амністію. Ухвалою апеляційного суду від 25.09.2007 р. З. Було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністії” від 19 квітня 2007 р. Вирок районного суду від 24.07.2007 р. скасовано і провадження по справі закрито. Верховний Суд України з цим рішенням апеляційного суду погодився [124] www.nau.kieu.ua № 5-948км08, 06.03.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 26.03.2007 р. К. був засуджений за ч. 2 ст. 137 КК до 3 років обмеження волі з позбавленням права займатися педагогічною діяльністю на 2 роки. На підставі ст.. 75 КК засуджений був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням. Ухвалою апеляційного суду від 25.06.2007 р. вирок суду був змінено на підставі п. п. «б», «е» ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. К. був звільнений від відбування призначеного йому покарання. В касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування судових рішень щодо К. та закриттям справи провадженням відповідно до вимог ст. 6 цього Закону. Верховний Суд України відзначив, що до вимог ст. 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим законом, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим законом. Однак всупереч цим вимогам закону, за наявності згоди засудженого (підсудного) на застосування амністії апеляційний суд звільнив К. на підставі акту про амністію від відбування призначеного покарання, хоча вирок щодо нього не набрав законної сили. За таких підстав, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо К. слід скасувати і закрити справу, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі вказаного акту [125] www.nau.kieu.ua № 5-1084км08, 17.04.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

На нашу думку, ці принципові рішення апеляційного суду в першому випадку, та Верховного Суду України, в другому випадку, формують нову судову практику про застосування амністії в Україні і вони повинні бути прикладом для всіх суддів як треба застосовувати закони про амністію. До останнього прикладу ми хотіли добавити, що місцевий та апеляційний суд, крім вищевказаних порушень, допустили відповідно ще порушення ст. 75 КК та ст. 14 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., звільнивши К. від відбування додаткового виду покарання.

Заради об’єктивності ми повинні відзначити, що є і інша судова практика по цьому питанню.

Приклад перший:Вироком місцевого суду від 28.02.2006 р. Н. була засуджена за ч. 1 ст. 125 КК до штрафу у розмірі 850 грн. На підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Н. була звільнена від призначеного їй покарання. Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін. В касаційній скарзі Н. порушила питання про скасування судових рішень щодо неї, оскільки суди повинні були звільнити її від кримінальної відповідальності, а не від покарання. Верховний Суд України, залишив скаргу засудженої Н. без задоволення відзначив, що Н. визнана винною у вчинені у 2004 р. у віці понад 50 років умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, і подала заяву з проханням застосувати до неї амністію, а тому підпадала під дію п. «г» ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. Суд обґрунтовано застосував до Н. Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., звільнивши її від призначеного покарання [126] www.nau.kieu.ua № 5-2662км07, 05.07.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .